Микита, працюючи на шахті, на початку повномасштабного вторгнення добровольцем прийшов до військкомату в місті Павлоград, маючи за плечима строкову службу.
Його перший бойовий виїзд відбувся наприкінці серпня 2022 року. Його підрозділ був направлений до Харківської області, де вони спочатку несли службу під Харковом.
«Перші пів року я ніс службу на блокпосту. Це було важливо для контролю ситуації та недопущення проникнення диверсійних груп», – розповідає Нік.
Після служби на блокпосту підрозділ Ніка був переведений до Золочівського району, де він безпосередньо брав участь у бойових діях:
«Нашими завданнями було зайняти точку, тримати оборону, а потім штурмувати противника. Це все відбувалося до початку відомої Харківської операції зі звільнення більшості Харківської області від російської окупації».
Одного разу під час того як він з гвардійцями несли боєприпаси й провізію до позицій від місця вивантаження Нік і його побратими потрапили під обстріл з танків.
«Ми одразу розосередилися на місцевості, хто знайшов укриття, хто просто ліг на землю і почав чекати закінчення обстрілу. Снаряди прилітали в 30-50 метрах від нас», – згадує він.
Після того, як ворожий дрон-розвідник, який коригував обстріл, полетів, вони піднялися і продовжили свій шлях. Це був перший раз, коли Нік відчув на собі ворожий вогонь.
«Саме в цей час інший танк обстрілював нашу позицію, до якої ми повинні були донести вантаж. Коли ми туди прибули, ситуація кардинально змінилася. Нам потрібно було евакуювати пораненого товариша і швидко будувати нову позицію», – додає він.
Підрозділ, в якому служив тоді Нік, часто потрапляв під артилерійські обстріли. «Зазвичай спочатку була артпідготовка і нас обстрілювали з мінометів та гаубиць, а потім наступала піхота. Рано вранці або пізно ввечері ворог намагався атакувати, а між атаками запускали розвідувальні дрони, щоб бачити обстановку», – пояснює він. Вони провели весь час до грудня 2022 року під постійними атаками.
У грудні 2022 року Нік був переведений до Бахмута, де протягом тижня допомагав з логістикою – облаштуванням розташування підрозділу, підвозом провізії та боєприпасів. Потім він з підрозділом вирушив на Соледар.
«Стрілянина не припинялася там взагалі ніколи. За всі мої виїзди на бойові дії ворожа піхота в цьому районі найбільше тиснула», – розповідає Нік.
Вони вели вогонь з однієї будівлі по сусідній, в якій знаходився противник, перебуваючи п’ять днів у майже оточеному місті.
Згодом їхню групу було переведено до Куп’янська, де він провів час до квітня 2023 року.
«На цьому напрямку ворог почав активно використовувати крилаті авіаційні бомби. На відміну від Соледара, тут були вже не міські бої – ми займали лісосмуги та там облаштовували бліндажі та окопи», – пояснює він.
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
