Повномасштабне вторгнення очима гвардійця, чий батько пережив окупацію Херсону - НГУ

28-річний Олександр, на псевдо Екран, народився і виріс у Херсоні, вчився на моряка, потім був призваний до лав Національної гвардії України. Тут гвардієць отримав пропозицію про навчання у військовій академії, якою скористався. Після закінчення навчального закладу Олександр за розподілом потрапив до військової частини на Одещині. Молодий лейтенант зайняв посаду командира взводу.

«У травні 2022 року я мав відбути на ротацію до району ООС, а у лютому перебував у відпустці. Втім, відгуляти її повністю не вийшло, адже 22 лютого мене викликали до підрозділу. Деталей не знав, але вже тоді розумів, що насувається щось серйозне», – згадує початок повномасштабного вторгнення рф в Україну Олександр.

Після масштабних ракетних ударів 24 лютого 2022 року підрозділ Екрана був піднятий по тривозі, військові отримали актуальну інформацію про початок війни, після чого були розподілені по різних напрямках. Олександра із побратимами було направлено на охорону одного з об’єктів на Одещині. За кілька тижнів після цього російські терористи захопили рідний для Екрана Херсон. Батько гвардійця залишився у місті, що викликало додаткові приводи для стресу.

«Моя мати ще до початку повномасштабної війни виїхала за кордон, а от батько залишився у Херсоні. Для мене це все було дуже важко. Наш підрозділ брав активну участь у бойових діях, я ж забезпечував його роботу в тилу, робив усе від себе залежне для того, аби допомагати хлопцям виконувати бойові та службові завдання», – зазначив Олександр.

Протягом усієї окупації Херсона він спілкувався з батьком лише дистанційно. Весь час батько спілкувався з сином з допомогою інтернету. Їм вдавалося підтримувати повну конфіденційність розмов.

«Батько передавав мені різну інформацію, допомагав розуміти, що відбувається, розповідав про те, як російська пропаганда промивала мізки своїм громадянам, зокрема військовим, як окупанти агітували за отримання російських паспортів та SIM-карток», – ділиться спогадами Екран.

Одного разу Олександр зателефонував батькові, але слухавку взяв один із загарбників. Як виявилося, чоловіка затримали на зупинці за те, що він заступився за дівчину. На щастя, все обійшлося, наступного дня батька Екрана відпустили. 11 листопада 2022 року українські військові оточили Херсон, рашисти стрімголов побігли з міста, яке того ж дня офіційно було визволено від “заболотної нечисті”. Олександр дізнався про визволення рідного Херсона з новин, чому дуже зрадів, а у грудні того ж року забрав батька до Одеси. На жаль, минулого року батька Олександра, який мужньо пережив окупацію, не стало.

Екран переконаний: попри втому, попри різноманітні жахи, які ми спостерігаємо в Україні, треба продовжувати працювати та наближати Перемогу.

«За нами наші родини, друзі, ми маємо зробити все, аби окупанти не прийшли до нас, щоб не було більше таких трагедій, які сталися у Бучі, Маріуполі, Гостомелі. Треба вірити, сподіватися на краще, не опускати рук, як би тяжко не було, йти до нашої спільної мети, бо перемога у війні – це зараз головне!», – каже боєць.

Багато хто вже знає, що зробить після оголошення нашої Перемоги. Екран – не виняток.

«Перше, що я зроблю – зателефоную матері за кордон та привітаю із цією довгоочікуваною подією. А далі вже будемо дивитися!», – мріє Олександр.

Кожен гвардієць щоденно виконує завдання, наближаючи нашу перемогу. Національна гвардія України – невід’ємна складова сектору безпеки і оборони!

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ

Перейти до вмісту