Молодший сержант Ігор Кульчицький із позивним Куля – військовослужбовець 27 полку імені князя Святослава Ярославича Національної гвардії України. Чоловік родом із Рівненщини, з дитинства захоплювався футболом і силовими вправами – спорт завжди був частиною його життя.
З початком повномасштабного вторгнення Ігор працював на хлібопекарському виробництві та долучався до волонтерської діяльності.
У 2023 році він доєднався до 4 бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ. Своїм першим серйозним випробуванням чоловік вважає Серебрянський ліс.
Ми прибули на точку висадки й одразу зрозуміли, наскільки там гаряче. Противник накривав артилерією. Бувало, сидиш у вирві після вибуху і кілька секунд не можеш зрозуміти, що відбувається. Але потрібно було швидко закріплюватися й виконувати завдання. Для мене це було справжнє бойове хрещення», – зізнається Ігор.
Пізніше підрозділ виконував завдання на Сіверськодонецькому напрямку.
Обстановка там була мінливою, щодня ставалося чимало різних подій. Ми виконували завдання, хоч і було скрутно. Та найважчим для мене було втрачати побратимів», – розповідає боєць.
Одного разу група, до складу якої входив Ігор, здійснювала евакуацію побратимів – пораненого та загиблого – на Сіверськодонецькому напрямку. Ворог помітив гвардійців із FPV-дрона й одразу завдав удару.
Усе сталося дуже швидко: по нас відпрацювали двома потужними скидами. Всі в нашій групі отримали тяжкі поранення, але залишилися живими», – пригадує Куля.
Після поранення Ігор пережив кілька операцій на нозі, пройшов нелегкий шлях відновлення. За повернення до повноцінного життя гвардієць боровся майже рік. Під час відновлення спорт для нього перестав бути просто захопленням, а перетворився на засіб лікування.
У шпиталях я бачив багатьох поранених – людей, які втрачали віру у власні сили. Я зрозумів: якщо хочу швидше відновитися – треба працювати. Тож згодом повернувся до вправ із гирею. Потрібно було скинути вагу, щоб зменшити навантаження на ногу, повернути рухливість, силу та витривалість. Кожен маленький результат додавав мотивації рухатися далі. Якщо мій досвід допоможе комусь не опускати рук, значить у ньому є сенс. Для мене це і є незламність», – зазначає гвардієць.
Лікування і реабілітацію Ігор Кульчицький проходив у різних медичних закладах, зокрема й у Чернігові. Там він познайомився і потоваришував із багатьма військовослужбовцями 27 полку НГУ, що вплинуло на рішення продовжити службу в цій військовій частині. Згодом Ігор був туди переведений.
Було відчуття, наче їду додому. Тут дружня атмосфера, підтримують і побратими, і командири», – ділиться спогадами Куля.
На новому місці служби гвардієць продовжує активно тренуватись. Зараз він представляє підрозділ на спортивних змаганнях серед ветеранів і ставить перед собою нові цілі:
Хочу гідно представляти свій полк на змаганнях, здобувати призові місця під його прапором, а в майбутньому – досягти рівня вищої ліги та представляти Україну у ветеранському спорті. Та найбільше прагнення, яке сьогодні живе у серці кожного з нас, – це закінчення війни та наша перемога», – наголошує Ігор Кульчицький.
Відділення комунікації Північного Київського ТУ НГУ
