Віктор гвардієць 31 бригади ім. генерал-майора Олександра Радієвського. У цивільному житті працював за кордоном. Він займався всім, що пропонував світ, але його остаточний вибір зупинився на військовій справі. Після проходження строкової служби, гвардієць не вагаючись уклав контракт з Національною гвардією України.
На початку повномасштабного вторгнення Яша без вагань приєднався до бойового підрозділу та вирушив у свою першу ротацію. На рахунку бійця бойові виходи на Донецький, Харківський та Луганський напрямки.
Під час виконання бойових завдань, перебуваючи під постійними артилерійськими та ракетними обстрілами противника, він не тільки стримував ворожу піхоту, а й брав участь в інженерному обладнанні позицій наших військ, наданні домедичної допомоги та евакуації поранених.
Наприкінці серпня минулого року, тримав оборону Дементіївки Донецької області. Під час стримування ворожого наступу, бронегрупа Яші за допомогою стрілецької зброї та автоматичного гранатомета АГС-17 знищила майже взвод піхоти противника, а безпосередньо Віктор влучним вогнем знешкодив двох окупантів.
Після відновлення, у січні, захисник виконував бойові завдання у місті Кремінна Луганської області. Противник розпочав обстріл наших позицій зі 120 мм мінометів. росіяни спробували штурмом взяти рубежі оборони гвардійців 31 Бригади НГУ, але бійці зруйнували плани окупантів. За словами командира взводу, Віктор особисто знищив гранатометний розрахунок окупантів.
За тиждень армія рф знов спробувала штурмувати лінію оборони. Під прикриттям артилерійських обстрілів, піхота ворога почала наступ.
«Відбувся штурм росіян, вони наступали на позицію, що була перед нами. По рації військовослужбовці, які були попереду, не відповідали. Хоча ми викликали та намагались докричатися. Я прийняв рішення поповзти на ту позицію. Під роботою ворожого міномету дістався до побратимів, які вже надали собі домедичну допомогу. Мені залишалось тільки перевірити, що все гаразд. Поповз назад до своїх, але російський снайпер мене побачив. Спочатку влучив мені в праву ногу, а потім в ліву. Я наклав собі турнікет та знайшов в собі сили повернутись до свого підрозділу. Згодом мене евакуювали. Історія як і у всіх», – скромно додає наш герой.
З моменту поранення пройшло пів року. Яша досі лікується і бажає повернутись до побратимів.
За сумлінне виконання службових обов’язків, особисту мужність і відвагу Віктора нагороджено медаллю «Захисника Вітчизни».
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
