Дмитро, нацгвардієць на псевдо Кухар народився у Німеччині, проте з 1996 року його родина переїхала до України. З раннього дитинства він захоплювався футболом. За 10 років тренувань досягнув високих успіхів та здобув призові нагороди. У 2009 році пішов навчатися на кухаря, а після отримання освіти, працював у різних закладах. З 2020 року та до початку повномасштабного вторгнення працював су-шефом у ресторані.
«Початок вторгнення зустрів вдома, почувши перші прильоти о 4-й ранку. Першою реакцією був повний ступор. Не розумів тоді що робити та що відбувається, але почав збирати тривожну валізу з необхідними речами та документами. З сусідами вирішили обладнати підвал, куди заносили їжу, воду, газові балони, теплі ковдри та обігрівачі. Ресторан, де працював, зачинився, як і багато інших закладів. Та вже в наступні дні допомагав від себе військовим, носив на найближчі блокпости воду, сигарети та їжу. Згодом почали відкриватися філії ресторану і знову працювати, хоч і в мінімальному режимі. Готували на армію», – пригадує Дмитро.
До війська Кухар потрапив в серпні 2022 року. Допомагаючи армії, працювати спокійно в ресторані не міг, бо всі друзі та брати вже приєднались до Сил оборони. Після того, як в липні 2022 року загинув двоюрідний брат Дмитра у Миколаєві, він остаточно вирішив йти захищати свою землю. Вступивши до лав 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ виявив бажання пройти навчання на оператора БПЛА. Пройшовши необхідну підготовку, отримав сертифікат та став штатним пілотом роти. Наприкінці вересня 2023 року гвардієць обійняв посаду оператора розвідувальних ударних БПАК.
Перший свій бойовий досвід Кухар отримав на Південному напрямку. Там його завданням була розвідка та корегування вогню.
«Працювали ми з невеликого окопу на Миколаївському напрямку. Було страшно. У перший наш виліт виявили противника в густих соснах, скоригували мінометний розрахунок, знищили дві машини та пошкодили ББМ «Тигр». Наступний – там же, було виявлено рух противника, і ми почали коригувати 120 міномет. Ворожі бліндажі з особовим складом військ рф були зруйновані прямими влученнями. Мінометники красені, били чітко. Враження було невимовне, коли вперше в житті коригуєш з дрона міномет і знищуєш ворожу силу, тоді я ще більше загорівся своєю справою та після пройшов ще два курси навчання за своєю спеціальністю», – ділиться Кухар.
Гвардієць неодноразово брав участь в бойових виїздах. Одного разу на Херсонщині, мав завдання перекрити певну ділянку дороги в районі м. Олешки. Боєць з побратимами працювали щодня, без зупинки:
«Працювали в парі з пілотами FPV-дронів. Ми, як розвідка, знаходили цілі та коригували за ними наші ударні дрони. Постійно моніторили район нашої відповідальності та паралельно відпрацьовували з іншими пілотами першу лінію окопів, де були окупанти. Шукали ворожу техніку в лісах та знищували».
На початку 2024 року, знаходячись на передових позиціях та захворівши на пневмонію, нацгвардійця евакуювали до шпиталю. Опинившись там, Дмитро познайомився зі своєю теперішньою дружиною. Для Кухаря це стало надзвичайно важливим періодом в його житті. Говорить, що вона стала його світлом і натхненням. Підтримка близької душі для воїна цінна та важлива, тому що, на жаль, батьків в нього немає і втративши двоюрідного брата, лише жінка змогла зцілити душу.
І з великою мотивацією та бойовим настроєм, Кухар, після виписки зі шпиталю, повернувся на Херсонський напрямок. Там працював не покладаючи рук, бо було за ради кого зберегти своє життя та життя інших, обороняючи країну.
«Ворог має багато позицій там. У них є і підземні міста, де дронами дістати їх було дуже важко. Але ми руйнували їхні бліндажі, щоб хоч якось виманити нагору. Потім, коли вони відбудовувалися, ми намагалися їх знищувати. І нам це точно вдалося. В основному, максимально позбавляємо їх засобів пересування. До світанку ловимо на головних дорогах їх бронеавто техніку», – каже Дмитро.
Зі слів гвардійця, вони щодня влучають по силах та засобах ворога. Одного разу на світанку, підрозділ Кухаря почав щільну роботу по противнику. Нацгвардійці знищили кілька легкових автомобілів, а також виявили групу окупаційних військ. Тоді вони сіли в машину і супроводжували до місця їх дислокації, і вже після почали відпрацьовувати FPV-дронами. Ціль була знищена.
Бути оператором БПЛА це не завжди безпечно. Зазвичай на них полюють з боку ворога. Гвардієць розповідає, що була ситуація, коли почули, що над ними ворожий дрон, а через три хвилини почалася пристрілка з артилерії противника по їх позиції.
«П’ятий снаряд прилетів просто до нашого підвалу, і я отримав контузію. Це була не перша спроба дістати нас, але цього дня трохи не пощастило. І знову потрапив до шпиталю. Після нього я був на реабілітації, та потім знову поїхав на передову. Пробув там десь до кінця серпня 2024 року», – розповідає Дмитро.
Восени підрозділ Кухаря вирушив на Покровський напрямок, де аеророзвідники працювали без зупинки та продовжують працювати до цього дня. Мотивація – це те, що допомагає гвардійцю триматися.
За мужність, витривалість, вірність Військовій присязі, силу духу та честь він отримав дві нагороди. Одна з них – медаль «За стійкість та незламність», а друга – нагрудний знак «За доблесну службу».
Кухар всім бажає, щоб закінчилася війна, всі повернулися до своїх родин і продовжили займатися своєю улюбленою справою:
«Не опускайте руки, боріться до Перемоги, допомагайте один одному, майте повагу до захисників і не зупиняйтеся нам допомагати».
Гвардійці 11 бригади їм. М. Грушевського, спільно з іншими Силами оборони України, незламні, нескорені та непереможні кожного дня боронять Батьківщину. Це стіна, що захищає кожного українця. Хоробрістю та силою б’ються с ворогом за мирне існування країни.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
