Гвардійці Шева та Кіт розповіли, як навчились в екстремальних умовах розуміти одне одного без слів та як це допомагає виживанню на лінії фронту.
Війна відбирає у нас багато, але тут проявляються наші якості, інстинкти, а також здатність до взаємної поваги та підтримки. Кіт та Шева — військовослужбовці 15-го Слов’янського полку. Обидва воюють у кремінських лісах, демонструють високий рівень військової майстерності, не вагаючись йдуть на ризик, коли цього вимагають обставини.
“На позиції під обстрілами, ми ділилися єдиною пляшкою води та снікерсом, щоб підтримати одне одного. Взаємовиручка та братерство, це те, без чого не вижити на війні”, — зазначає Кіт. Він служить у полку з 2016 року, наразі обіймає посаду головного сержанта батальйону. Він брав участь у бойових діях на Лиманському напрямку та штурмі населеного пункту Терни. — Була ситуація, коли мене поранили. Шева не думав двічі про те, що потрібно зробити. Він мене витягнув з небезпечної зони та надав домедичну допомогу”.
Побратим Кота — Шева служить з 2021 року, також воював за Терни та наразі бере участь у штурмі та обороні біля населеного пункту Кремінна.
“Виживання на війні не схоже на комп’ютерну гру: ти не можеш починати все спочатку безліч разів. Кожен крок, кожна дрібничка може мати фатальні наслідки. Ти дійсно готовий до бою, коли можеш подбати не лише про себе, а й твого товариша, а він про тебе”, — пояснює Шева.
Нагадаємо, гвардійці 15-го Слов’янського полку є питомою складовою Сил Оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, мужньо б’ються за волю та суверенітет українських земель. Від початку повномасштабного вторгнення вони брали участь в боях за Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Майорськ, Лиман, Куп’янськ тощо.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
