Шлях капелана 34 Херсонського полку НГУ отця Юрія розпочався ще у 2014 році, коли він вперше вирушив як волонтер до українських військових на кордон із Кримом. Там, у спілкуванні з воїнами, народжувалися перші щирі розмови про молитву, віру та силу духу.
Тоді у цих поїздках я був, якщо можна так сказати, капеланом на волонтерських засадах. Брав із собою ікону, проводив спільні молитви, сповіді, причастя, а інколи – навіть літургію у польових умовах», – пригадує отець Юрій.
У 2019 році офіційно розпочав служіння у військовій частині, спочатку – на цивільній посаді, а згодом – вже як військовий капелан. Отець Юрій постійно поруч зі своїми побратимами – не лише як духовний наставник, а як рівний серед рівних.
Різниці між душпастирством у цивільному житті та серед військових майже немає. Єдина відмінність – це обставини: війна, небезпека, спільне життя і служба. Ми разом їмо, спілкуємось, переживаємо труднощі. Потреби у всіх – ті самі», – ділиться капелан.
Попри всі випробування, віра залишається головною опорою для військового капелана. Саме вона допомагає не зламатися у важкі моменти, підтримувати інших і щодня нести світло надії тим, хто тримає оборону. Бо сила духу воїна народжується там, де міцна його віра – у Бога, у побратимів і в Україну.
Історія капелана – це приклад вірності покликанню, коли духовна місія стає частиною захисту Батьківщини.
Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ
