Капелани 3-ї бригади оперативного призначення завжди поруч із воїнами, які борються з ворогом на найважчих напрямках. Вони відвідують підрозділи в зоні бойових дій, спілкуються з людьми: вислуховують, сповідають, разом моляться, благословляють. Для багатьох гвардійців – це можливість відчути духовну підтримку та знайти в собі сили та віру в майбутнє.

Обов’язок кожної людини – захист людського життя, – саме так капелан «Спартану» отець Ігор Табака відповідає на складне запитання, як дотримуватися заповіді «не вбий» в умовах війни.  – Якщо ми захищаємо життя, Бог нас буде підтримувати».

Він сам мріяв бути танкістом, а став священником Української Греко-Католицької церкви та військовим капеланом. І вже понад 20 років отець Ігор віддав цьому служінню. А останні вісім років він – штатний капелан 3-ї бригади оперативного призначення.

Мені подобається, тому що військові прості люди: тут або чорне або біле. А фальш дуже видно, її легко усунути», – ділиться капелан.

Духовна підтримка побратимів – це місія капеланів, які супроводжують гвардійців туди, де особовий склад виконує бойові завдання. Щодня відвідування різних підрозділів і спілкування з воїнами. Єдина заборона для капеланів – не брати до рук зброю та воювати.

Ми можемо бути лікарями, які надають першу медичну допомогу, техніками, які ремонтують машини. Тобто робити будь-яку іншу роботу. Але попри це все, в першу чергу – молитва, духовний супровід, – пояснює отець Ігор. – Їздимо в зону бойових дій: розмови, сповіді, благословення. Ми маємо бути з людьми для того, щоб вони залишалися людьми».

Ми опитали капелана і поставили йому 10 актуальних запитань.

Чи будь-яка людина може стати капеланом? Чи правда, що в окопі немає атеїстів? Росіяни кажуть, що теж вірять в Бога, але продовжують вбивати українців – що можна сказати на це? Про що нині треба пам’ятати українцям? Відповіді на ці та інші запитання дивіться у відео.

Служба інформації та комунікації бригади «Спартан»