З квітня цього року гвардійські сапери обстежили понад 22 тисячі гектарів звільненої території Херсонської області, виявили та знешкодили 3155 вибухонебезпечних предметів. Такі результати має робота зведеного загону з розмінування Національної гвардії України на Херсонщині.
Командир інженерно-саперного відділення на псевдо Ренар розповідає про небезпечну роботу:
“Херсонщина – аграрний край. Окупаційні війська рф перш за все мінували сільськогосподарські угіддя, дороги й об’єкти цивільної інфраструктури. Після важких боїв і щільного ворожого мінування забруднення вибухонебезпечними предметами тут значне”.
Спочатку фахівці загону обстежують ту чи іншу ділянку дроном – це дає можливість візуально виявити встановлені міни чи інші боєприпаси, що не вибухнули. Потім перевіряють металошукачами дороги для під’їзду техніки, визначають безпечні підходи до виявлених мін. Металошукачі калібруються під різні типи ґрунту. Виявлені боєприпаси, за всіма правилами безпеки, транспортують у визначене місце, де їх належить підірвати, перед тим пересвідчившись, що вибух і розліт осколків не нашкодить людям, будівлям чи інфраструктурі. Колишні арени боїв усіяні нерозірваними снарядами від реактивних систем залпового вогню, касетними та іншими боєприпасами. Але значно більші ризики породжені підступністю ворожих саперів, які зумисне лишили мінні пастки для українських інженерно-саперних підрозділів.
Найважче працювати в місцях, де були ворожі позиції та дислокувалися інженерні підрозділи ворога. Підступи до них найбільш насичені мінами, які до того ж можуть бути замасковані під інші предмети, скомбіновані або встановлені в нестандартний спосіб. Під протитанковою міною ТМ-62 може виявитися ще й міна-сюрприз МС-3, а на підступах ставлять протипіхотні міни ПМН-2. Трапляються міни-сюрпризи з різноманітними «доопрацюванням». Наприклад, інженерні боєприпаси, доповнені елементами саморобних вибухових пристроїв. Однак найскладніше не боротьба з плодами хворої фантазії саперів-окупантів, а робота під постійною загрозою обстрілів. Ворог перебуває на відносно невеликій відстані – по прямій 10-15 кілометрів. Неодноразово над саперами з’являлися ворожі розвідувальні безпілотники. Знаючи, що за цим слідують обстріли, фахівці мусили переривати роботу, розосереджуватися. Постійно доводиться відволікатися, спостерігати за небом і діями ворога, щоб зберегти життя і здоров’я особового складу загону. Обстріляні ділянки доводиться обстежувати повторно.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
