3 листопада – День інженерних військ України. Без допомоги інженерів та саперів не обійтись жодній військовій частині. Тож і в 9 полку оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України Богдана Завади є інженерно-саперний підрозділ, бійці якого працюють на запорізькому напрямку кожен день – зводять протитанкові загородження, облаштовують міцні бліндажі та вкривають можливі напрямки наступу ворога мінними полями.
Ще не зайнявся світанок, а гвардійці-сапери вже вантажать у свій автомобіль протитанкові міни. Хлопці завалюють ними багажник, пару десятків мін кладуть в салон, ще півтора десятка вантажать у металевий кошіль на даху автомобіля.
На світанку бійці виїжджають на передові позиції запорізького напрямку.
«Яка огидна погода!», – каже командир саперів Олексій, дивлячись на безхмарне небо і рожевий обрій.
«Ворогові нас добре видно. Найкраща погода для сапера – туман. Тоді на розтяжках осідає роса і вони стають помітними», – пояснює гвардієць свої слова.
Підлеглі Олексія по-чорному жартують, що зараз вони їдуть верхи на половині тони тротилу.
«Якщо в нас поцілять – випаруємось разом з автомобілем!» – кажуть сапери, поки водій видавлює із перевантаженого двигуна всі наявні кінські сили.
З мінами в руках гвардійці-сапери йдуть за крайні передові позиції, постійно оглядаючи горизонт та прислухаючись. На місці майбутнього мінування Олексій вимірює земельну ділянку дальноміром, потім бійці вкладають міни в особливому порядку, а тоді командир знімає координати нового мінного поля – потім воно вноситься на загальну карту мінних полів.
«З початку повномасштабної агресії мої бійці встановили вже понад сім тисяч мін», – розповідає Олексій, зводячи запал на черговій міні.
Сапери – передові загони будь-якого підрозділу.
«Коли стримуємо ворога – ми йдемо на «нуль» ставити міни. Коли наші наступають – ми йдемо на «нуль» для розмінування», – роз’яснює сержант-гвардієць на зворотному шляху до вже спорожнілої машини.
Проте, порожнім бойове авто саперів буде недовго. З настанням сутінок бійці знову виїдуть на встановлення чергової партії «вибухових подарунків» для російських загарбників.
Але інженерні підрозділи призначені не тільки для знищення чи затримки ворогів та знешкодження ворожих мін. Гвардійці інженерного взводу також будують надійні бліндажі для особового складу та укриття – для техніки.
Артур керує гвардійцями, які зводять подібні укриття.
«Ось цей бліндаж зроблений на основі закопаної в ґрунт залізної цистерни. Всередині – буржуйка та спальні місця. Є й запасний вихід», – розповідає боєць, поки його підлеглі енергійно засипають землею згадану цистерну.
Проте, найбільше інженери пишаються мега-бліндажем, більше схожим на домівку міфічного хоббіта. Довгі підземні коридори, обшиті деревиною, ведуть до декількох просторих приміщень. Артур каже, що ці апартаменти вже готові та чекають на своїх жителів.
Коли останній окупант покине нашу землю, праця цих відважних бійців тільки розпочнеться, адже повне розмінування території нашої держави займе близько десяти років! Сапери 9 полку Нацгвардії безумовно вірять у майбутню Перемогу і наближують її кожного дня.
Група інформації і комунікації Південного ОТО
