«Сапер – це професія без права на помилку, але основне – в характері має бути відповідальність»: історія війни гвардійця-сапера Ігоря - НГУ

Зазвичай військові сапери не публічні люди і мало розповідають про свою професію, а натомість виконують її як буденну роботу. Саперами стають люди мотивовані, які цього хочуть, яким це подобається і які це можуть робити, адже після кожної з воєн у землі залишається безліч смертоносних «сюрпризів» – міни, снаряди, що не розірвалися, бомби, патрони, гранати.  

 

«Мій батько був військовим і проходив службу на Львівщині. Після школи питань про вибір професії не було. А от фах вибирав вже я. У 2000-му році після завершення Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту розпочав службу у одному з підрозділів ДСНС у Житомирі», — згадує Ігор.

Перші розмінування не відбили охоту до служби нашого героя і з кожним разом додавали досвіду. 2000-ні роки відзначилися серією аварій на військових об’єктах і, можливо, як показує час, не випадкових. За плечами Ігоря ліквідації наслідків вибухів та аварій на складах озброєння та боєприпасів у Новобогданівці, Балаклії, Сватовому.

У 2016 році відбулась його перша ротація в район проведення АТО, де група Ігоря займалась розмінуванням ліній електропередач та інших об’єктів критичної інфраструктури. А вже у 2018-му він передавав свій досвід у одному із Навчальних центрів Національної гвардії.

«Сапер – це професія без права на помилку, але основне – в характері має бути відповідальність. Якщо її немає, на мою думку, – вийде  поганий сапер. У саперній справі і поспіх зайвий, бо не можна спочатку робити, а потім думати. Спершу треба добре подумати. Необхідно бути холоднокровним. Головне, що має вміти сапер — це визначити призначення конкретної міни, її будову, тактико-технічні характеристики, спосіб її знищення та знешкодження», розповів гвардієць.

Повномасштабну війну російської федерації проти України Ігор зустрів на Київщині. Встановлення інженерних та мінних загороджень, розмінування будівель та звільнених територій – це далеко не повний перелік бойових завдань, які виконував його підрозділ.

«Ворог має на озброєнні і використовує всі види вибухонебезпечних предметів – і інженерних, і артилерійських. Мало того, відомо, що будь-які зміни, внесені в конструкцію штатного вибухонебезпечного предмета, перетворюють його на саморобний вибуховий пристрій і робить його ще небезпечнішим», — розповідає сапер.

 

Одним із завдань було також виявлення та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв на Чорнобильській АЕС та інженерна розвідка прилеглої території. А вже згодом відрядження на Харківщину, де під натиском українських Сил оборони ворог відступив та залишив по собі безліч вибухонебезпечних «подарунків».

«Перед нами стояли нелегкі завдання із розмінування ґрунтових доріг і шляхів для логістичного забезпечення підрозділів та їх пересування, що мали визначений район оборони перед кордоном. Ворог підступний і немає ніяких правил, тому роботи вистачало. Всі виявлені міни, що були встановлені окупантами ми знешкоджували на місці. Були випадки, коли на вже перевіреному шляху знову знаходили «розтяжки». Це війна і після нашої Перемоги роботи для українських саперів вистачить ще на декілька десятиліть.  Сподіваюсь, що наші міжнародні партнери нас підтримають і у післявоєнний час допоможуть з оснащенням новітньою технікою для проведення розмінування та знищення вибухонебезпечних предметів», — підсумував Ігор.

 

За особисту мужність і самовіддані дії виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Ігор та його побратими нагороджені медалями «Захиснику Вітчизни».

Перейти до вмісту