В лавах 11 бригаді ім. М. Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України проходять службу та виконують бойові завдання пліч-о-пліч брати Кирило на псевдо Грут та Микита – Ксерокс.

Ксерокс, тому що Микита схожий на Кирила як дві краплі води, тільки зачіски й характери різні. Позивний другого пов’язаний з героєм другої частини фільму «Вартові галактики», тому що він друзям нагадує підлітка. Микита розповідає, що в дитинстві вони часто сварилися, а от з часом прийшло розуміння, що треба підтримувати один одного.

«В тому, що служимо з братом разом, є свої плюси, але є і мінуси. За брата переживаєш завжди більше, ніж за себе. А з іншого боку, ми розуміємо один одного навіть без слів», – каже один з братів Кирило.

Обом гвардійцям по 22 роки. До служби в армії вони працювали продавцями овочів в одному з супермаркетів. Коли їм було по 17 років, Микита та Кирило бажали піти працювати до Державної Митної Служби України, а для цього потрібно було пройти строкову військову службу. Вони пройшли військово-лікарську комісію та пішли служити в одну з військових частин Нацгвардії України на Київщині.

«Це була більше служба з охорони громадського порядку. Ми виїжджали на мітинги та акції протесту. Повномасштабне вторгнення окупантів я зустрів у шпиталі, коли захворів на Covid-19. Микиту тоді відправили у Гостомель захищати міжнародний аеропорт «Антонов». До брата приєднався лише у березні», – ділиться Кирило.

Пізніше братів-гвардійців перевели захищати Чернігівську область. Там вони разом вирішили, що потрібно підписати контракти та більше дізнатися саме про військову майстерність, пройти навчання з професійними інструкторами та перевелися на Одещину в 11 бригаду ім. М. Грушевського НГУ.

«В новій військовій частині побачили професійний підхід. Навчання тут на високому рівні. По собі видно, що ми дуже виросли в плані виконання бойових знань, витривалості. Нам постійно кажуть, що не треба сидіти на місці, а краще навчатися та тренуватися. Чесно кажучи, вже допомогли знання по медицині, накладання турнікетів, тампонади, наліпки і не раз», – каже Кирило.

Крім того, вони вивчали маскування, швидке переміщення, технічні характеристики та дальність роботи різних видів озброєння, щоб розуміти, яка дистанція до цілі та нанести прицільний удар за необхідності.

«Багато чого залежить від підготовки. Фізична сила та витривалість є дуже важливими факторами. Треба постійно покращувати знання, вивчати мапи, орієнтуватися на місцевості, знати тактику дій. Не завжди з собою буде планшет. Постійно навчають виживати в польових умовах: виходимо на кілька днів у посадки, відпрацьовуємо евакуацію поранених, облаштування позицій та маскування», – додає Микита.

Хлопці впевнені – на фронті допомагає єдність та згуртованість колективу. Моральна підтримка один одного на першому місті. Важливо, коли в групі є стійкий внутрішнім духом лідер. Надихають слова підтримки від друзів, побратимів, записки, мотиваційні листи та передачі всього необхідного в райони бойових дій. Навіть дронами гвардійцям передавали воду та продукти, в той час як завдання були неймовірно важкі.

«Ми тримали оборону будівлі в якій були поранені: зайшли, зайняли позицію та утримували її. Знищили ворожу техніку, яка намагалась прорватися через оборону. Вороги розбіглися по іншим будівлям в тому населеному пункті. Потім їх кілька днів штурмовали наші хлопці разом з бійцями «Азова», а вже після скидами добили», – згадує важкі бойові умови Кирило.

Самі брати згадують, як ще 10 років тому готували малюнки військовим та плели маскувальні сітки. Тепер вже вони отримують малюнки від дітей та все більше розуміють, що роблять свою справу для майбутніх поколінь.

Й хоча найбільше бажання братів, щоб Україна скоріше перемогла і щоб була можливість більше часу провести з родиною, просто зібратися та приготувати щось смачненьке, вони, звертаючись до українців, просять більше навчатися, адже саме корисні знання можуть допомогти вижити у важкій ситуації.

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ