Роздеруть за Україну на шмаття. Гвардійці захищають підступи до Харкова - НГУ

Гвардійці зміцнюють фортифікаційні споруди в Харкові та навколо нього. Вони намагаються заритися якомога глибше, готують додаткові позиції. Роблять все можливе, аби врятувати місто від прориву та окупації.

Сотні метрів обшитих деревом траншей, захищених переходів, замаскованих вогневих позицій. Гвардійці готуються до тривалого протистояння, при цьому добре показали себе у першій фазі російського вторгнення. Ворог не зміг прорвати їхні позиції.

Тягач [МТЛБ] знищили ще у перший день війни, мене тут ще не було. По нас найбільше били САУ та міномети. Весь час нас накривали вогнем купанти], коли у Циркунах стояли. Це вже потім цих орків вибили. У пряме зіткнення їхні танки на нас сюди не виходили, бо їх не пускала наша артилерія. Всі колони розбивала вже на підступах до нас. Але ми були готові їх зустріти, все у нас є для знищення бронемашин. Ми організували тут дуже добру взаємодію з ХНУПС [Харківський національний університет повітряних сил], спільно з ними знищили два “Орлани”. Наша зенітна установка не змогла цих “Орланів” дістати. Тоді хлопці приїхали [з ХНУПС], ми для них організували позицію, і вони знищили цілі “Стінгерами”, – поділився гвардієць “Кислий”. Він із захопленням розповідає про своїх бойових побратимів. – Мабуть мінімальна вікова категорія дев’ятнадцять, максимальна – понад шістдесят. Хлопці дуже різні! Є у нас нейрохірург “Док”, який прийшов звичайним парамедиком. Вирвався сюди до нас у землянку, у бліндаж, до хлопців. Воював в “Айдарі”. Є працівник сфери ІТ. Є Володимирович гранатометник, вивчає роботу з артилерійським планшетом, молоде поповнення вчить. Патріотизм в душі надзвичайний. За Харків, за Україну, за нашу Батьківщину — роздеруть на шмаття.

Багато гвардійців на цій позиції мають бойовий досвід. Вони здобули його у різний час та у різних підрозділах протягом останніх восьми років. Декому, навіть, довелося зазирнути смерті в очі.

Ворог вів вогонь саме по наших позиціях. Через вибух [міни] у нас обвалилася частина бліндажа. У мене у скроневу долю влучив уламок від міни. Мене винесли, надали першу медичну допомогу. Я тоді не відчував, ані болю, ані страху. Просто перед очима побіліло. Я думав спочатку, що помер, а тоді зрозумів, що якщо я думаю, то я живий. Лікарі сказали, що мене врятувало те, що в мене важка кістка. Виявилось, що людина моєї статури має бути легшою на десять кілограмів. Хлопці, коли мене виносили, теж казали, що насилу мене евакуювали — дуже важкий був, – ділиться гвардієць Дмитро. Також медики відзначили, що його тканини регенерували швидше, ніж зазвичай. Наразі боєць повернувся у стрій до своїх побратимів.

Спочатку все було жахливо. Через все місто поїхав у військкомат. Там два рази направляли у різні бригади, але все ж таки потрапив у гвардійську частину. Якщо порівняти 14-й та 22-й рік, то різниця відчутна. Там було страшно, але ти розумів, що війна не у всій Україні, що у тебе є тил. А у цій ситуації більше переживаємо за тих, хто в містах. Тому що немає від цього Мордору сховатися”, – розповів гвардієць Олексій.

Поряд з українцями воює громадянин Грузії Лівані. Харків для нього став рідним домом.

Ця війна почалась ще у 1991 році у Грузії. російська федерація після розпаду СРСР намагається знищити суверенні, вільні держави – Грузію та Україну. Я приїхав в Україну як доброволець ще у 2017 році. Воював в АТО, одружився. Я п’ять років вже живу у Харкові. Проти цієї імперії ми разом! Україна та Грузія разом! І буде разом до кінця — ми переможемо обов’язково! – пояснює гвардієць Лівані. Він нагадує, що багато українців воювало за Грузію у 1991 та 2008 році. Цю допомогу його народ не забуде ніколи.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України

 

Від admin