У боях з російськими окупантами воїни Національної гвардії демонструють особливу відвагу і самопожертву. Їхні подвиги заслуговують найвищих державних відзнак як при житті, так і посмертно.
У Львові вручили державні нагороди сім’ям і родичам нацгвардійців, котрі загинули обороняючи рідну землю.
«Наші військовослужбовці гідно захищають Батьківщину, ризикуючи власним здоров’ям і життям. Вони чітко розуміють, що від нашої спільної боротьби сьогодні, залежить майбутнє України й українського народу. На жаль, ми втрачаємо найкращих. Сьогодні наше завдання відзначити загиблих нацгвардійців і подякувати їхнім близьким за жертву, терпіння і мужність», – кажуть у Національній гвардії України.
Вручення державних нагород України родинам загиблих нацгвардійців відбулося в приміщенні Львівської обласної військової адміністрації. Нагороди вручали начальник Львівської ОВА Максим Козицький та начальник Західного територіального управління НГУ, бригадний генерал Олександр Буравков.
Володимир Вітко мав 38 років. Він загинув біля села Павлівка, що на Донеччині у 2022 році. Володимир виконував бойове завдання. У гвардійця залишилися мати Ольга, батько Євген і сестра Оксана. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала його мати Ольга Іванівна.
Тарас Тисовський загинув в один день з побратимом Володимиром Вітком. Йому було 33 роки. Тарас і Володимир спільно виконували бойові завдання біля Павлівки. Хлопці відзначалися особливою сміливістю і сумлінністю при виконанні завдань. Побратими пригадують Володимира і Тараса як відважних, відповідальних воїнів і надійних побратимів. У Тараса залишилися дружина Марія, 10-річний син Богдан і мати Ярослава. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримав син гвардійця Богдан.
Василь Лукашонок виконував бойові завдання в районі міста Горлівки, Донецької області. Під час артилерійського обстрілу гвардієць отримав поранення, внаслідок яких загинув. Йому було 43 роки. У Василя залишилися дружина Анна, 8-річний син Станіслав і мати Ольга. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримав син гвардійця Станіслав.
Микола Іваник служив у одному підрозділі з Василем Лукашонком. На момент смерті гвардійцю тільки виповнилося 25 років. Микола загинув відважно відбиваючи штурм окупантів під Горлівкою. Хлопець ще не встиг одружитися, а батько і мати Миколи померли. Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) вручили двоюрідній сестрі гвардійця Наталії.
Сергій Калина загинув поблизу населеного пункту Кремінна, що на Луганщині. Гвардієць виконував бойове завдання під час якого потрапив під артилерійський обстріл противника. Гвардійцю було 41. У нього залишилася дружина Тетяна і донька Вікторія. За сумлінну службу і особливу мужність Сергія Калину відзначено двома державними нагородами: медаль «За військову службу Україні» отримала дружина Тетяна, а орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) отримала донька гвардійця Вікторія.
