На полі бою танки з’явилися в роки Першої світової війни. Передумовою їх появи стала окопна війна, в якій кожна з армій мала добре укріплені лінії оборони. Прорвати їх, долаючи рівчаки та загородження з колючого дроту під вогнем кулеметів і артилерії, було для піхоти надскладним завданням. Солдати гинули тисячами і жодна зі сторін не могла ефективно наступати. У 1916 році британці вперше застосували важкі танки Mark 1 під час боїв на річці Соммі. Згодом французькі інженери створили легкий Renault FT-17, який став прототипом усіх сучасних танків: башта із гарматою, що оберталася на 360°, встановлювалася зверху, двигун – позаду, а місце водія було в передній частині машини.
Танки в бою: від витоків до сьогодення
Спочатку головним завданням нової техніки була підтримка піхоти у наступі: танки йшли попереду, прориваючи колючий дріт і траншеї, руйнували загородження та прикривали своїх піхотинців від ворожого вогню. Хоч перші танки були повільними, часто грузли в багні та мали слабку броню, вони, окрім виконання бойових задач, чинили неабиякий психологічний вплив на противника. Німецькі військові не знали, як їм протидіяти, тому поява залізних «монстрів» на полі бою викликала справжній шок та паніку. А наприкінці Першої світової війни союзники вже застосовували масовані танкові атаки, в яких одночасно брали участь сотні машин. Наприклад, у серпні 1918 року у битві під Ам’єном британські, французькі та американські війська за підтримки потужного танкового угруповання прорвали оборону кайзерівських військ і у перший же день просунулися на 11 кілометрів без проведення попередньої артилерійської підготовки. Результат став одним із найбільших досягнень війни, продемонструвавши потенціал бронетанкових військ. Щоправда, воєначальники не встигли виробити стратегію і тактику їх застосування, бо сама Перша світова невдовзі закінчилася. Та за два десятиліття розпочалася Друга світова війна, у якій танки здобули і закріпили за собою статус головної ударної сили на суходолі.
Найперші танки: британський Mark 1 і французький Renault FT 17
Вони визначали темпи і результати кампаній, без них не планувалась жодна операція. Саме ефективне використання великих танкових з’єднань спільно з механізованими для швидких проривів, вклинення в глибину оборонних порядків супротивника, оточення його військ і розвитку наступу забезпечило у 1939 – 1941 роках успіхи «бліцкригу» – доктрини блискавичної війни Третього райху. А у 1943 – 1945 роках уміле застосування маневровості та ударної міці танкових підрозділів дозволило вже військам союзників заволодіти ініціативою і здолати опір Німеччини та її союзників у Європі та Північній Африці.
Друга світова стала добою розквіту танкового воєнного мистецтва. У багатьох її баталіях одночасно брали участь тисячі машин. Зокрема, влітку 1943 року в Курській битві, одній із найбільших та найвідоміших битв із застосуванням бронетанкової техніки в історії, було задіяно понад 6000 танків.
Німецький «Тигр», радянський Т-34 і американський «Шерман» стали символами визначальної ролі танків на полі бою. Передусім на броньовану міць покладались у наступі. Однак і в обороні танки мали важливе значення. Недарма військову лексику поповнив вислів: найкращий засіб проти танка – інший танк.
Під час Холодної війни, що тривала аж до розпаду СРСР у 1991 році, держави НАТО і країни Варшавського договору, інтенсивно готувалися до протистояння, опираючись на досвід попередніх великих воєн. І воєначальники провідних армій відводили танкам важливу, якщо не вирішальну, роль. Відповідно розвивалися доктрини великих танкових боїв, котрі вважалися важливим чинником воєнного успіху. У локальних війнах дев’яностих-двохтисячних років (зокрема, у Перській затоці та на Близькому Сході) танки все так же демонстрували ефективність. Однак їхня вразливість у міських боях і перед новітньою високоточною зброєю похитнули уявлення про непереможність «королів поля бою».
Сучасні виклики для танкістів
Від початку російської агресії проти України у 2014 році та в перший рік повномасштабного вторгнення у тактиці танкових підрозділів не було суттєвих змін.
Танки, можна сказати, працювали класично: підтримували піхоту в наступі, допомагали в обороні. Вони переважно вели вогонь прямим наведенням – навідник бачить в прицілі ціль і вона вражається. Ситуація стала змінюватися десь навесні-влітку 2023 року з появою на полі бою нової ударної сили – безпілотників, – розповідає офіцер танкової роти 13 бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія» на псевдо Сімба. – Відтак виїжджати на «пряму» роботу стало небезпечно. Танк – велика ціль, яку легко помітити і вразити дроном. Екіпажі почали працювати все більше із закритих вогневих позицій, фактично, як артилерія. Переважно били по цілях, що розташовані на відстані до 10 км. Дані для ведення вогню танкістам вказував командир із командно-спостережного пункту, а коригування вогню і прикриття з повітря забезпечували наші аеророзвідники.
Звісно, противник активно полює за українською технікою. Ударні дрони на сьогодні становлять найбільшу небезпеку для танків, інших бронемашин, артилерії та піхоти. Від загроз із повітря танкісти використовують два основні види захисту: навіси на башту, так звані «мангали» або капюшони, і засоби РЕБ.
Наварювати на башти «мангали» першими стали росіяни. Техніка виглядала комічно, спочатку ми з них сміялися. Та захист виявився ефективним в бою, тож і ми стали користуватись таким винаходом. Капюшони не гарантують високого рівня захисту, однак зазвичай дозволяють витримати кілька перших ударів дронами. Це дає екіпажу час, щоб зрозуміти, чи є пошкодження, які вони, та вирішити, як діяти, відповідно до бойової обстановки – тоді як танк без «мангала» часто виводиться з ладу першим або другим ударом безпілотника. Інший вид захисту від дронів – радіоелектронна боротьба. Засоби РЕБ глушать радіосигнал, який керує БпЛА, внаслідок чого оператор втрачає зв’язок із дроном, і той падає, не влучаючи в ціль. Звісно, і РЕБ не захищає на 100%. Для покращення своєї ефективності, дронарі ворога змінюють робочі радіочастоти, тож і ми повинні вносити відповідні корективи у налаштування своїх приладів РЕБ. Це своєрідна боротьба списа і щита, вона триватиме завжди, – каже танкіст-«хартієць».
Отже, в реаліях сучасної війни змінилася тактика застосування танків і навіть їхній зовнішній вигляд: практично всі машини, що виїжджають на бойову роботу, мають і капюшони, і установки РЕБ на баштах. В умовах, коли аеророзвідка противника бачить далеко, а високоточний боєприпас прилітає по виявленій цілі за лічені хвилини, велике скупчення бронетехніки є небезпечним. Тож танки застосовуються малими групами або поодинці, координуючи дії з підрозділами БпЛА та артилерією. Основна ж задача танків сьогодні – вогнева підтримка піхоти як в обороні, так і в наступі, і до її виконання танкісти Національної гвардії готові завжди.
За матеріалами видання «Гвардія»
