Наприкінці весни, після вдалого відбиття ворога на Київщині, бригада «#Буревій» була направлена на Луганщину. Там воїни «Буревію» обороняли Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Восени підрозділ брав участь у важких боях у Бахмуті і вже з грудня хлопці знову перебувають на передових позиціях навколо Сіверська.
Ми поспілкувалися з командиром роти «Буревію» Антоном Гатіловим, який понад чотири місяці разом зі своїми побратимами протистоїть переважаючій силі противника, тримає відважну оборону Сіверського напрямку, не дивлячись на щоденну авіацію та артобстріли ворога.
Яка воєнна обстановка сьогодні на Сіверському напрямку?
• Поки що наша тактика – знесилити противника. Ми перемелюємо росіян і їм подібних. Але з кожним днем на фронт з їхнього боку йдуть все менш навчені окупанти. Якщо у грудні були колосальні артилеристські обстріли і ворог майже не просувався, то зараз вони все частіше нащупують нашу оборону своєю піхотою: ми мінуємо, а вони розміновують своїми тілами.
Хто ж насправді сидить у їхніх окопах?
• На нашому напрямку у переважній більшості стоять завербовані бригади лнр. Росіяни у них лише на керівних посадах, а, власне, штурмовими діями керують «кадирівці». Коли ми беремо у полон противника – вони всі говорять по методичці: «Ми не хотіли йти воювати». Розповідають, що когось взяли прямо таки з шахти, когось буквально викрали вулиці, когось з дому. Але коли вмикаєш телефон, то всі ілюзії розвіюються, бо бачиш, що він хотів, що йому подобається вбивати наших людей. Тим більше на передній край всі йдуть свідомо. У них зарплата 176 тисяч рублів, це 3 тисячі доларів. Платять їм без затримок, ми знаходили у них гроші, нові купюри. Вони знімають відео і називають нас німцями, а їхні дружини пишаються ними. Це означає, що їх все влаштовує і масштабного примусу там немає.
Чи забирає ворог тіла вбитих?
• Кадирівців завжди забирають. Був випадок, коли вони підірвалися на нашій міні і своїх 200 вони забрали на ранок. З найманцями з ОРДЛО не так патріотично.
Ворог розумний? У чому він переважає або є гідним противником?
• Там багато умів. Хочеться відмітити, як вони готують свої позиції: буквально за добу у мерзлій землі вони виривають нори, маскують їх і починають спостерігати за нами. У противника виріс рівень застосування аеророзвідки, буквально з нуля, бо до 2022 у російській армії аеророзвідка була на примітивному рівні. Але зараз у них велика кількість дронів, баражуючих боєприпасів (Ланцет) та безпілотних авіаційних комплексів (типу Орлан). Усі вони щоденно слідкують за нами, це їхні очі. А РЕБ противника глушить наш сигнал і дозволяє красти наші пташки. Сьогодні це їхня велика перевага і я готовий її визнати, бо якщо визнаю, я працюю на своєму напрямку аби перемогти ворога у цьому.
Яка ціль ворога на північно-східному напрямку?
– Бахмут та Сіверськ – це зараз ключові міста для противника. Тут вони не жалкують ні боєприпасів, ні людей, ні забезпечення.
З кого складається ваша рота і як їм вдається тримати напрямок?
-У нас чудові люди. Майже всі вони мобілізовані. Основна частина прийшла у березні. Досвіду не було ні в кого і найбільшу бойову практику мої хлопці здобули у Бахмуті. Там ми провели три штурми і три місяці знаходилися в обороні. Основним противником у нас були «вагнера», це сильний ворог, який нас навчив багато чого і дав розуміння тактики, яку використовує рф.
Зараз йде набір у «Буревій», які у вас плани у покращенні бойової підготовки особового складу, що відбуватимуть на фронт?
– По приїзду я буду розширювати свою роту і особисто набиратиму людей, з якими я буду далі воювати. Тому мені важливо особисто готувати та відбирати рекрутів. Я б хотів, щоб кожен з них міг 5 діб прожити в лісі лише з тим набором речей, який візьме. І головне, окрім загальної військової підготовки, переконати людей ще на базовому курсі, що копати окопи життєво необхідно. Людина має вивчити цей головний закон виживання. Якщо вона ліннується копати, то у війську їй буде дуже-дуже складно. Вибити людину з добре обладнаної позиції можливо лише важкою артою. Крім того, важливою є топографія: людини має розумітися в картах і у сучасних засобах орієнтування.
Головне питання, яке має собі задати рекрут йдучи у вашу бригаду?
• Рекрут має запитати сам себе: навіщо це мені і що я готовий витримати, аби досягти цього. На війні важливим є дух і мотивація людини: чітка, виважена та без самообману. Бо якщо йти за зарплатою, за популізмом – то ви після першого обстрілу будете готові віддати мільйон аби вас звідти забрали. Ви можете витримати місяць на полігоні, але не витримаєте день на фронті. Буде важко. Ми не хочемо нікому брехати. Війна це дуже важко, це випробування, яке тебе зробить іншим, але тебе відкриє самому собі. Військо – це стиль життя, це інше мислення, яке найближчим часом у нашій країні лише набиратиме обертів. Тому у кожного новобранця є шанс стати частиною великого, частиною суспільства, яке було причетним до боротьби за сучасну історію України.
