Під час лікування Роман дізнався, що його батько, військовослужбовець ЗСУ, зник безвісти під час штурму на Запорізькому напрямку. Роман вірить, що батько живий і обіцяє повернутися на фронт після одужання, щоб розшукати свого тата.

“Тато виховував строго, вважав, що армія — потрібна річ. І закрутилося так, що я сам мав прихильність до війська. Інші питали: “Та навіщо?” Але я собі прекрасно розумів, що вони бояться. Це вплинуло на те, що я зараз у війську”, — розповідає нацгвардієць.

В дитинстві гвардієць проводив час у Галичі, катався на велосипеді та рибалив разом з батьком. Під час реабілітації спробував ловити рибу, але через травми це стало складніше, Роман розуміє необхідність долікуватися, щоб повернення до служби.

“Звечора ми викопували хробаків, наживку готували, на яку ловили рибу. Тато мені розказував, як яка риба називається”, — ділиться спогадами про риболовлю з батьком нацгвардієць Роман Хім’як.

Він ділиться спогадами про важкі бої з російськими військами, в яких вдалося відбити атаку та залишитися живими.

“Я вже бачу, як ворог сидить біля крайньої позиції зліва і каже: “Вихадітє, сдавайтєсь”. Я одразу між деревами пройшов, і він там назавжди й залишився”, — пригадує нацгвардієць. 

Дружина Христина підтримує Романа в цей нелегкий період, сподіваючись на щасливе повернення його батька.     

Після реабілітації Роман планує повернутися на фронт, щоб знайти свого батька і продовжити службу.