Олександр, військовослужбовець однієї з бригад Північного об’єднання Нацгвардії України до війни працював актором у Миколаївському Національному театрі драми та музичної комедії. Саме там в Миколаєві війна його і застала.
«23 лютого я був у гостях у свого співробітника, дивились виступ путлера, подумали тоді, що це тільки залякування, бо навіть на думку не спадало, що росія може піти повномасштабною війною на нашу Україну…
Вранці, проспавши перші вибухи по аеродрому, здивувались кількості пропущених дзвінків, коли дізналися про те, що все почалося – були просто шоковані!» – так згадує перший день повномасштабного вторгнення гвардієць.
На початку чоловік вирішив, що його фронт – це моральна підтримка жителів міста та наших захисників. З колегами він почав записувати вірші, пісні, виставляли їх на сайті театру. Коли фронт наблизився до міста, почалися обстріли, у театрі дали відпустку, Олександр вирішив поїхати додому до батьків, які були в окупації цілий місяць.
«Побачивши зруйновану росіянами Київську область я вирішив добровільно піти служити. Насамперед складним було те, що доведеться кардинально змінити своє життя: новий графік, знайомство зі зброєю, підстригти волосся, яке для образу я відрощував понад рік.»
На думку чоловіка армія змінює людей, в тому числі і його. Під час проходження він став більш мужнім, відповідальним, це помітило все його оточення.
«Нові знайомства, життєві історії – мені, як актору, це на користь, адже потім я можу використовувати цей досвід для створення образів на сцені. Я певен, що ми переможемо, я повернуся до Миколаєва і буду ще не раз зі своїми колегами радувати наших дорогих глядачів! Миколаїв неодмінно вистоїть, як і вся Україна!»
