Військовослужбовець чернівецького підрозділу Національної гвардії України із позивним Золо, розповів про свій бойовий досвід на Покровському напрямку. Він відзначає, що найбільше випробування для кожного солдата — це витримка, фізична підготовка та віра.
«Найважче для піхотинця — це тиша. Коли здається, що все спокійно, слід готуватися до найгіршого. Зазвичай після тривалої тиші починаються масовані штурми», — ділиться Золо.
Перший вихід став для нього справжнім випробуванням. Ще на підході до точки висадки колону обстріляли з міномету.
«Три кілометри ми йшли до позицій, і кожні десять метрів доводилось лягати на землю. Дійшли не всі — двох контузило, але, слава Богу, усі залишились живими», – згадує Золо.
Гвардієць наголошує, що найголовніше для солдата — це вода. Можна терпіти без їжі кілька днів, але без води неможливо. Було таке, що сиділи три дні без води через постійні обстріли, але вистояли і не зламались. Золо каже, що сучасна війна неможлива без дронів і скоординованої роботи артилерії.
«Оператори дронів першими виявляють ворога. Потім підключається артилерія, і противник навіть не встигає дістатись до наших позицій. Це справжня командна робота», – каже гвардієць.
Позиції часто знаходяться за кілька кілометрів від бази, і солдатам доводиться нести з собою амуніцію, боєприпаси, воду та їжу. Золо переконаний, що моральна підтримка і молитва допомагають вистояти навіть у найтяжчі моменти.
«Перед виходом, під час штурмів, під час обстрілів, я молюся. Були випадки, коли міни розривалися поруч. Хлопці думали, що мене вже немає. А я ще є».
Золо вірить, що Україна обов’язково переможе завдяки мужності, згуртованості та професіоналізму своїх побратимів.
