Військовослужбовець 11 бригади ім. Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України на псевдо Пірат має юридичну освіту, деякий час працював у рідній Одесі в правоохоронній системі. У 2016 році вирішив піти іншим шляхом та почав займатися бізнесом, але на самісінькому початку повномасштабного вторгнення добровільно повернувся спочатку до правоохоронного підрозділу, а за кілька місяців приєднався до лав 11 бригаді ім. М. Грушевського НГУ.
Перш ніж опинитися у рядах розвідників, Олександр вивчився на бойового медика, згодом успішно пройшов переатестацію, отримав офіцерське звання та продовжив ефективно нести службу. А далі – багато успішних бойових завдань в ролі командира групи чи відділення на Херсонщині та Донеччині. На все життя 38-річний офіцер запам’ятає власний перший бойовий досвід.
«Перший мій бойовий досвід – це потрапляння під масований артилерійський обстріл. Ти не бачиш, звідки летить, куди саме, лише на підльоті чуєш, а воно починає прилітати всюди. В той момент навколо багато хаосу, намагаєшся зрозуміти, куди бігти, де безпечно, а де – ні. Втім, зізнаюся, у той момент страшно не було, ніхто не розгубився, усі продовжували рухатися. Страшно було вже потім, коли вже в укритті усвідомлюєш, що з нами могло статися», – каже Пірат.
Про ще кілька бойових епізодів, які цілком могли обірвати його життя на Херсонщині, Пірат розповідає із посмішкою на обличчі. Посміхатися з цього приводу він почав вже після того, як все обійшлося.
Ми з хлопцями перебували на одному зі спостережних пунктів, у сусідню кімнату залетів FPV-дрон із кумулятивним зарядом, після чого ми терміново перемістилися у підвал, звідки почали організовувати власний відхід з позиції. Було зрозуміло, що ворог точно знає, що у будівлі хтось є, тому хлопці вирішили швидко забрати все можливе обладнання перед евакуацією. У цей час наші друзі-прикордонники зв’язалися зі мною, та повідомили про перехоплення сигналу ще одного FPV-дрону, який летить за тим же напрямком, що й попередній. Часу було обмаль. Чесно, я думав, що не встигну, але все ж швидко надягнув навушники та окуляри, стрімголов побіг за хлопцями та забрав їх, а щойно ми дісталися укриття – у ту кімнату, де ми перебували буквально хвилину тому, прилетів FPV-дрон із термобаричним боєприпасом. Ця термобарична суміш випалює повітря, особливо у приміщенні, отже, нам реально пощастило, що ми врятувалися. А після цього вже відійшли, дочекалися евакуаційного автомобіля», – каже боєць.
Перебування на передовій – це завжди ризик втратити здоров’я чи навіть життя. Особливо, коли ти свідомо йдеш на цей ризик задля того, аби врятувати побратимів та витягнути їх із небезпечних місць. От і з Піратом минулого року трапилася ситуація, внаслідок якої він навіть отримав поранення та був змушений певний час перебувати на лікарняному.
Протягом дванадцяти днів хлопці вели бої, і один з екіпажів «Болгаричів» регулярно доставляв їм боєприпаси та провізію, а команда Самосуда прикривала своїми FPV-дронами. Однак, через оточення противником, їм довелося відступати. Побратими отримали поранення різного ступеня тяжкості, але об’єдналися з іншими підрозділами Сил оборони України для організації евакуації. Зважаючи на обстановку, я зрозумів, що настане момент, коли потрібно буде їх евакуювати, а оскільки я певний час вивчав ту місцевість і готувався, коли отримали дозвіл – вирушив старшим машини витягати хлопців, готуючись до можливого контакту. Проте, ворожі інженери підірвали міст і встановили мінні загородження на шляху. Рухалися ми в умовах артилерійського обстрілу, було непросто, тому водій нашої бронемашини лише в останній момент побачив на шляху п’ять протитанкових мін ТМ-62, миттєво вивернув кермо ліворуч і ми наїхали лише правим переднім колесом на крайню з них. Під час вибуху бронемашину було пошкоджено, але броньована капсула та система безпеки врятувала нас, і ми змогли вийти з транспортного засобу. Відходили в темряві, а безпілотник допоміг знайти безпечний шлях до евакуації. Завдяки підтримці наших сил, ми змогли пройти непоміченими, і всі вибралися живими», – розповідає Олександр.
Внаслідок підриву бронемашини Пірат отримав поранення. Як каже гвардієць, усе було саме так, як у бойовиках: потужний вибух, втрата свідомості, розплющив очі, перевірив, чи все ціле, погляд розсіяний, у носі – жахливий запах, який залишиться у пам’яті на все життя.
Все – як в кіно: дзвін у вухах, запах тротилу та гексогену, голова болить так, наче тобі троє боксерів обстукали з усіх боків. Крім того, вже пізніше побачив, що є кілька уламкових поранень, десь – опіки, здерта шкіра, а головне – травма лівого тазостегнового суглоба, яку я відчув уже після того, як все закінчилося. Власне, далі повернувся з передової, полежав у лікарні, трохи відпочив та зараз знову на службі», – згадує воїн.
За час повномасштабного вторгнення Пірату було вручено кілька нагород: нагрудний знак командувача НГУ «За відвагу», медаль «За доблесть», а також медаль 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ «За бойові заслуги».
Олександр вважає, що коли Сили оборони почнуть набагато частіше бити всіма видами озброєння по логістичних вузлах ворога, його аеродромах, базах, нафтосховищах, контрольних спостережних пунктах, складах, то російські військові почнуть активно залишати територію нашої держави, бо просто не зможуть продовжувати воєнні дії. А це – великий шанс на загальну перемогу України. Гвардієць вважає своїм почесним обов’язком брати участь у бойових діях, а після завершення війни збирається повернутися до цивільного життя, відпочити з дружиною та сином на власній дачі біля лиману й будувати щасливе життя у вільній та мирній Україні.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
