Сьогодні, коли в Україні йде війна, величезну роботу виконують психологи. У підрозділах Національної гвардії України є багато фахівців, які допомагають бійцям проходити через складні життєві ситуації та знаходити в собі потенціал для того, щоб рухатися далі. Національна академія Національної гвардії України вже протягом шести років готує військових психологів. Про їхню підготовку, виклики сьогодення, розвиток психології в Академії та важливість цієї професії читайте в інтерв’ю з начальником кафедри психології та педагогіки полковником Станіславом Ларіоновим.
Як розпочиналась підготовка психологів та якими напрямками займається ваша кафедра?
Підготовка психологів розпочалася в Академії з 2017 року. Перший випуск психологів-бакалаврів відбувся у 2019 році. На той час в Академії на базі науково-дослідного центру вже була створена наукова школа, проводились наукові дослідження з психологічного забезпечення службово-бойової діяльності спочатку внутрішніх військ, згодом НГУ. Тобто, на момент відкриття спеціальності 053 Психологія в Академії вже була проведена ґрунтовна робота і наявний достатньо потужний кадровий склад викладачів.
Кафедра психології та педагогіки працює з 2017 року. За цей час ми вже двічі ґрунтовно переглянули програми підготовки психологів, це відбувалось у тісній співпраці з відділом психологічного забезпечення Головного управління НГУ. З моменту відкриття набору ми підготували приблизно 90 психологів для потреб НГУ.
Кафедра поєднує 2 глобальних напрями підготовки – курсантів-психологів та курсантів інших спеціальностей. Для них викладаються навчальні дисципліни «психолого-педагогічного мінімуму офіцера» та тактична медицина.
Що нового впровадили у навчальний процес?
Напередодні повномасштабного вторгнення було прийнято рішення відкрити магістратуру за освітньою програмою «Організація психологічного забезпечення в НГУ». На момент її відкриття десь третина психологів по військах не мали магістерського рівня вищої освіти. А це – перспективи кар’єрного зростання та професійного розвитку офіцерів, та можливість брати участь у заходах психологічної допомоги та реабілітації особового складу. З цього року відкрито ад’юнктуру та аспірантуру за спеціальністю 053 Психологія. Таким чином, в Академії завершений повний цикл вищої освіти за даною спеціальністю. Ми цим пишаємося.
Цього навчального року ми побачили наших випускників-бакалаврів, які вступили в магістратуру. Це був своєрідний зворотний зв’язок від випускників щодо якості освіти, переважно він позитивний. Ми переконались, що зміст їх освіти релевантний вимогам, які висуваються до випускників на службі, тому, замовник зацікавлений, щоб наш навчальний заклад готував психологів у ще більшій кількості. Самі випускники достатньо позитивно оцінюють свій професійний рівень. Вони розуміють, що треба навчатися далі, тому що ця професія вимагає постійного самовдосконалення.
Які виклики доводиться переживати?
Сьогодні ми усі знаходимося у ситуації невизначеності. Це той момент, коли ми не можемо передбачити, що саме буде вимагатися від нашого випускника під час служби у військах. Психологи НГУ все ще мають п’ять напрямів діяльності згідно «Положення про психологічне забезпечення в НГУ», однак їх акценти зміщуються в залежності від потреб підрозділів. Крім того, додалися види робіт, до яких ми не готували бакалаврів. Це, наприклад, надання психологічної допомоги пораненим у військових шпиталях (особливо тим, хто зазнав каліцтва чи ампутації), робота з родичами та близькими військовослужбовців, які загинули, супровід служби повернених з полону військовослужбовців.
Ми бачимо, що і цивільні заклади вищої освіти намагаються внести корективи до підготовки психологів, щоб їх випускники могли працювати з військовослужбовцями та членами їх родин. Для цього проводяться різноманітні дослідження, наукові конференції, тренінги, обміни досвідом. Це – великий виклик для усіх закладів освіти, які випускають психологів.
Чи змінилося ставлення і підхід курсантів до навчання?
Значно посилилась мотивація курсантів до навчання. Хлопці й дівчата відчули, що вони дійсно потрібні державі та своїм підрозділам. Навіть було таке, що ми не могли їх усадити за парти, бо вони хотіли йти воювати. Але здається вони зрозуміли, що в якості офіцерів-психологів будуть більш потрібні та корисні у майбутньому.
З початком повномасштабного вторгнення у нас з’явилося більше можливостей для практичного навчання курсантів. За останній рік здобувачі були задіяні у проходженні додаткових навчань з командного згуртування підрозділів, протоколів надання першої психологічної допомоги, продовжують опановувати основи когнітивно-поведінкового підходу у психологічному консультуванні. Одним з останніх був візит професора Віктора Доценко, який презентував роботу з протоколом TRIM (Trauma risk incident management). Вісім курсантів отримали міжнародні сертифікати з цього протоколу роботи з травмою.
Курсанти самостійно виявляють бажання навчатися – проводити психологічні тренінги, заходи командного згуртування та працювати як психологи-консультанти. Наші викладачі спеціалізуються на різних методах та напрямах психологічної допомоги та передають їм відповідні навички. Як приклад, професор Наталія Кривоконь – сертифікований супервізор, професор Анастасія Большакова – когнітивно-поведінковий психотерапевт та схема-терапевт, це дає можливість ознайомлювати здобувачів з елементами доказових підходів у психологічній допомозі.
Якщо раніше до повномасштабного вторгнення курсанти достатньо чітко розуміли який мінімальний обсяг знань і вмінь їм необхідний для того, щоб успішно працювати далі, то зараз, ситуація складніша. Наразі вони не знають, що саме їм може знадобитися на службі, тому намагаються вчити більше.
У чому на вашу думку полягає важливість психологів у сьогоденні та після війни?
Сьогодні психолог – це помічник командира підрозділу, він також несе відповідальність за здоров’я особового складу і його готовність до виконання завдань за призначенням. Після війни, ймовірно, більше навантаження буде у зв’язку із проблемами психологічної реабілітації та реадаптації військовослужбовців.
Чи змінилися основні напрямки діяльності психологів у військах?
Основні напрямки роботи психолога не змінилися. Усе залишилось, як і було – професійно-психологічний відбір, професійно-психологічна підготовка особового складу – навчання різним формам, методам саморегуляції, інформування і просвіта про специфіку психічної діяльності, а також про закономірності та механізми роботи військових колективів. Психопрофілактика, психологічна допомога і реабілітація та професійна підготовка самих психологів. Дещо змінився баланс між напрямами роботи. До повномасштабної війни більше часу займав професійно-психологічний відбір, наразі більше приділяється часу професійній підготовці, злагодженню бойових підрозділів, участі психологів у навчаннях, та власне психологічній допомозі та відновленню особового складу.
Яким чином викладачі покращують свою професійність?
У викладача більш відповідальна місія. Окрім того, що він навчає курсантів, він ще й сам повинен розвиватися. Викладачі навчаються постійно. Кожен з них згідно принципу академічної свободи, обирає собі напрям, форму, зміст підвищення кваліфікації, тобто знаходить для себе той напрям психології, який його цікавить найбільше і вже у ньому достатньо вузько спеціалізується.
У нас достатньо різноплановий колектив у цьому сенсі.
Підполковник Андрій Пащенко цікавиться питаннями делінквентної поведінки військовослужбовців, а також організацією психологічного забезпечення у підрозділах.
Капітан Людмила Макаренко вже є сертифікованим психотерапевтом і працює у руслі психологічної допомоги військовослужбовцям.
Майор Наталя Тробюк опановує питання навчання й підготовки військовослужбовців, цікавиться феноменом міжособистісної толерантності.
Полковник Ігор Товма розроблює питання військового лідерства і психологічних закономірностей функціонування військових колективів.
Підполковник Дмитро Слурденко займається психологією відхильної поведінки та проблематикою саморегуляції психічних станів військовослужбовця. Крім того, він є фахівцем з тактичної медицини.
Які плани на майбутнє у розвитку психології Академії?
Новим завданням навчального закладу є розвиток аспірантури, підготовка докторів філософії з психології. І це потребуватиме достатньо багато зусиль. Це й удосконалення навчально-матеріальної бази, доступ аспірантів до різноманітних баз даних, до сучасних іноземних наукових журналів, результатів досліджень, публікацій. Це надання їм можливостей для проведення досліджень на базі військових частин і підрозділів. Це і підвищення академічної кваліфікації науково-педагогічного складу до того рівня, щоб усі викладачі кафедри могли бути членами разових спеціалізованих рад і брати участь у майбутній атестації докторів філософії у якості рецензентів, опонентів.
Другим важливим завданням є надання можливостей здобувачам навчатись в певному методі психологічної допомоги, сертифікуватись в ньому під час навчання на бакалавріаті, вступити до відповідної професійної спільноти. Ми працюємо над тим, щоб випускати сертифікованих психологів-консультантів.
Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікації НА НГУ
