Війна почалася для військовослужбовця на псевдо «Коршун» під Маріуполем, воїн тоді був у іншій частині. Через три місяці вдалося перевестися до Бригади «Рубіж» – і чоловік не пожалкував за свій вибір.
Я задоволений тим, де я знаходжусь. Є з чим порівняти просто. І в плані навчання, і озброєння. Побратими надійні. Це дозволяє тобі повністю зосередитися на підготовці, а це великий плюс», – ділиться враженнями боєць.
Вимоги до розвідників є досить високими, але для Коршуна це не стало перепоною – воїна за плечима гарна спортивна підготовка.
Я був в спортивній школі, хотів стати футболістом. Аж тут повномасштабне вторгнення… Довелося брати в руки зброю. І ця фізична підготовка мені гарно допомагає по військовій службі. Якось, у Харківській області проводили операцію по евакуації поранених. Довелося вночі бігти від прильотів 120-го міномета. Пощастило, що в полі була мокра земля, і уламки не сильно розліталися. Швидко покинути зону обстрілу дозволило футбольне минуле, я так в дитинстві не бігав», – сміється боєць.
Важливою складовою успішного підрозділу є гарні відносини серед особового складу. І Коршун про своїх побратимів відгукується виключно позитивно.
Дуже хороші люди, мені подобається в цьому колектив. Всі дружні, підтримують один одного. Для розвідника це дуже важливо, щоб ти йшов з людьми, яким ти довіряєш повністю. Можливо, саме тому в розвідці й подобається – я не проміняв би місце тут на снайперів, або саперів, бо як ти їх покинеш», – посміхається Коршун.
Нестачі мотивації у воїна немає – каже, що готовий воювати, поки окупант не покине українську землю.
«Готовий до кінця стояти. Скільки вистоїмо, стільки вистоїмо. Всім, хто ще не мобілізувався, також передаю запрошення до Бригади «Рубіж». Хлопці та дівчата, краще самому обирати колектив, бо коли це примусово, буде важко «притертися». Військова мрія? Взяти російського офіцера в полон», – заряджає позитивом Коршун.
