Що таке війна Геліос дізнався ще у 2015 році, коли пішов добровольцем в АТО. Повномасштабне вторгнення застав на рідній Київщині, каже, вже тоді знав, що воюватиме до останнього окупанта на нашій землі.
«Якщо раніше, ще за часів АТО/ООС, ми найбільше боялися, що нас артилерія накриє чи міномети, то зараз з’явилися FPV, скиди – максимально неприємні речі. Страшно, коли таке летить на тебе», – ділиться чоловік.
Та вдруге до війська чоловік пішов не сам, а зібрав з собою сусідів та рідню:
«Так трапилося, що нас шестеро прийшло у військкомат. Всі хотіли потрапити до одного підрозділу. Це мої друзі, куми, на одній вулиці живемо. Нам пощастило, тепер разом служимо».
Нині Геліос – командир відділення протитанкових керованих ракет. Першу ротацію в новому підрозділі чоловік відпрацював в районі Кліщіївки. Каже, та ділянка була пекельно важкою, але вже на першому чергуванні їм вдалося завдати противнику втрат.
«Окупанти заїхали на «буханці» в нашу зону відповідальності, думали, вільно собі проїдуть. Ми зайняли позицію в хаті та звідти влучили по ним», – згадує боєць.
Воїн зізнається, коли заходиш на позицію, дещо лячно, бо невідомо, як все складеться цього разу. Але, як тільки заїжджає техніка ворога на поле бою – прокидається азарт і наші протитанкісти лиш чекають, аби зробити фатальний для окупантів постріл.
«Маємо свою прикмету перед виїздом на чергування: ми не прощаємося, навіть руки один одному не тиснемо. Зате потім, як повертаємося на базу, вже радіємо один з одним, ділимося історіями, як все минуло. За свій колектив ми стоїмо горою», – розповідає Геліос.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ НГУ
