Марк з побратимами-гвардійцями утримує одну з висот на передових рубежах на Харківщині. Мережа подібних об’єктів створена для оборони регіону, сплюндрованого російським нашестям.
Акуратні позиції, замасковані дерном та “зеленкою”, дерев’яні хідники та дренаж у траншеях, зручні сходи. Ключові сектори оборони спостережного пункту облаштовані прихованими вогневими точками. Всі споруди максимально “утоплені в ґрунт”, все облаштовано з величезним терпінням, і, як це не парадоксально для бруду та жорстокості війни, з любов’ю — наскільки це можливо для висоти, яку роздирають холодні осінні вітри. Старший на об’єкті — мешканець Кривого Рогу Марк. Йому — 54 роки, має онука, на згадку про нього й взяв собі такий позивний.
“Захищали Харківський напрямок, також стояли у районі Куп’янська. Було дуже гаряче. Тут трохи спокійніше. Проте ми не знаємо наскільки ми затримаємося тут, хоча й намагаємося максимально комфортно облаштувалися. Може завтра надійти команда, і ми підемо вперед. У такому разі не будемо ні за чим жалкувати, це ж наша мета, — ділиться Марк.
Призвався влітку, проте на війні він — далеко не новачок. — Те, що я бачив у Афганістані — росіяни й тоді були такими ж жорстокими. Радянська влада була така сама, як і теперішній російська. Такий самий характер окупації. Противник інший, природні умови різняться, є відмінності в тактиці та техніці. Тут проти нас ракети, РСЗВ, БПЛА, дистанційне мінування”.
Те, що доводиться чимало рити у надзвичайно щільній та важкій глині, аби зробити свої позиції максимально безпечними, Марк сприймає зі стоїчним спокоєм, адже за своє життя він видобув сотні тисяч тонн залізної руди.
“Початок війни я зустрів на роботі у нічну зміну на кар’єрі. З 23-го на 24-те лютого. Близько 5 години ранку. Почув, як, наче, над кар’єром, а він 2,5 км, у довжину гуділи літаки. Виявилося, що це, буквально, неподалік від кар’єру. Там поряд була військова частина ППО, по ній першій росіяни завдали удари. Знали куди бити. Потім вже з роботи прийшли та дізналися, що війна почалася, — розповідає Марк. — Вони запускали ракети з Криму. Росіяни підходили найближче до Інгульського району Кривого Рогу на 9 км. “Інгулець” — це південний район Кривого рогу. Їх почали вже відтісняти з Високопілля, Давидового броду”.
Марк та його побратими намагаються максимально підтримувати чистоту і лад, ніде навколо не видно ані недопалків, ані пластику, ані інших речей, які можуть видати находження на даній місцевості певної кількості людей. Всі екіпіровані в плитоноски від Львівського оборонного кластера. Вони виявилися дуже стійкими проти зношування та досить жорстких умов експлуатації. Половина бійців на спостережному пункті — з Кривого Рогу, інша — місцеві, з Харкова.
Люди, що називається “притерлися”: вони вже не перший місяць роблять одну справу, до того ж перед лицем небезпеки. Їхня основна задача — вести спостереження за діями противника у зоні відповідальності, а також знищувати малі групи живої сили та техніки противника.
Воїни гвардійці мужньо та професійно обороняють Україну. Ворог буде розбитий.
