29-річний боєць Національної гвардії України Євген з позивним «Енловщик», який разом зі своїми побратимами виконує зараз бойові завдання на київському напрямку, поділився своїми спогадами про те, як підбив російський танк Т-72, коли на Київщині тривали запеклі бої.
Євген сам родом з Харкова, служив строкову службу в одній з військових частин Нацгвардії, після звільнення в запас поїхав працювати до Польщі. 24 лютого, він ще був за кордоном, але дізнавшись про вторгнення російських окупантів одразу вирушив повернутися та захищати Батьківщину.
“Пам’ятаю той день — 24 лютого. Гортав новини в телефоні і побачив повідомлення про бомбардування Українських міст, одразу зрозумів, що почалась повномасштабна війна. Разом з друзями зібрали речі та направились в Україну. Спочатку хотів поїхати у рідний Харків, але не було часу на переїзди й одразу прийшов до військової частини де служив строкову службу та став у стрій. Після чого вирушив з іншими гвардійцями виконувати бойові завдання на Київському напрямку”, – розповідає Енловщик.
Євген разом зі своїми побратимами були групою швидкого реагування, виконували завдання по зачистці населених пунктів та знищення важкої техніки противника. Як найпідготовленішому бійцю, йому було доручено шведсько-британську переносну протитанкову керовану ракету малої дальності «NLAW”, з якої він, до речі, один із перших стріляв.
“Я взагалі був звичайним стрільцем. І коли нашій групі передали декілька штук “NLAW”, командир (позив. Ліза – авт.) сказав: «Тримай, будеш тепер Енловщиком». Він мені показав як користуватися та розповів про всі хитрощі цієї ракети. Хоч це було вперше, але я ні на хвилину не боявся зробити постріл, адже розумів, що кожна підбита ворожа техніка, крок до перемоги! Скажу відверто, таке озброєння нам дуже допомагає в боях”, – каже Енловщик
Кінець березня. На київському напрямку точаться запеклі бої. Кожен день нацгвардійці просувались вперед. Місто за містом звільняли від російської нечесті.
“Після зачистки чергового населеного пункту нам повідомили, що рухається ворожа колона в напрямку Києва по Житомирській трасі. Ми знаходились в будівлі поблизу дороги та спостерігали. Побачивши, що рухається техніка, я разом з командиром, висунувся на позицію, перевірили чи це справді ворожа колона, дочекалися поки проїде техніка та я здійснив постріл по останній машині яка рухалась. Чому по останній? Щоб після враження цілі не відкрили вогонь по нас. Головне, що ми зробили свою роботу і помстилися за наших побратимів та Україну”, – говорить Євген.
Серед побратимів всі знають, що на Євгена можна покластися, навіть в будь-якій важкій ситуації — він не злякається та не підведе.
Разом ми сила! Правда та перемога за нами!
