Партію незвичайних, компактних і продуктивних пічок, для використання в польових умовах отримали бійці в Харкові. Такі пічки з початком війни стали виготовляти митці з Одеси.
Попередній
Наступна
Війна змушує людей змінювати не тільки погляди й місце проживання, але й роботу, напрямок діяльності та зусилля, що додаються. Одесити Сергій Вуколов, Сергій та Максим Яхніви, Ігор Мінаєв та Ігор Паршин до 24 лютого займалися своєю улюбленою справою. Вуколов, наприклад, створював скульптури – те, чого прагнув все життя і навіть закінчив Одеське художнє училище ім. М.Б. Грекова за фахом художник-оформлювач. Інші хлопці теж мали цілком мирні професії – хтось кроїв та шив одяг, хтось займався ремонтом побутової техніки.
З перших днів війни друзі зрозуміли, що не можуть просто творити чи щось ремонтувати. Так усі разом вони стали шукати, як свої знання, досвід та навички застосувати на користь армії й мирному населенню. Саме тоді, як зізнаються хлопці, вони перейшли від банального наповнення піском мішків для блокпостів до розробки та виробництва того, що комусь може здатися дрібницею, але армійці миттєво оцінили б ідею хлопців. Так народився проєкт із забезпечення військових пічками для приготування їжі у польових умовах. Тим більше як виявилося, всі хлопці по-різному, але вміють працювати з металом.
Ідея, як розповідають одесити, спала на думку Сергію Вуковолову, коли він побачив, як готують їжу бійці тероборони Одеси. З того часу майстерня Сергія перетворилася і на конструкторське бюро, і на виробничий цех, і на випробувальний полігон одночасно.
«Перші кошти були власними, потім допомагали друзі та й інші люди, завдяки донатам, які збирали в соціальних мережах. Спочатку декілька варіантів, щоб дійти до максимально корисного варіанту. Перші партії відправили військовим і теробороні з одеської й миколаївської областей, – пригадує Сергій Вуколов.
Відгуки армійців виявилися позитивними, і це не дивно. Пічки не вимагають великої кількості дров, для приготування їжі досить тріска, коефіцієнт тепловіддачі – високий внаслідок цілеспрямованого полум’я, конструкція конфорки дозволяє встановлювати на неї й казан, і каструлю, і сковорідку, і чайник, полум’я легко регулюється шляхом двох камер для палива. Підсумок – їжа не підгоряє та готується швидко. Максим Яхнів пояснює – всі конструкції хлопці «випробовували на собі» – готували обіди саме для себе і так перевіряли, наскільки зручно користуватися їхнім винаходом.
«Партію з 67 пічок ми навіть відвезли у Бучу, Ірпінь, Гостомель і інші містечка Київської області, які постраждалі від російської агресії, і ще більше зрозуміли наскільки це все важливо. Остання партія – на Харків – вже була 165 одиниць, більшість з яких ще до приїзду були розподілені, – розповідає Вуколов.
Серед заздалегідь зарезервованих печей 20 «відкладено» хлопцями для харківських бригад НГУ, бійці яких стоять на захисті Харкова. Безумовно, гвардійці з величезною подякою прийняли допомогу від одеських волонтерів, а у процесі спілкування обговорили й подальші постачання – ще 50 печей, які вирушать на передову. Таким чином кожна частина отримає по 35 економних і ефективних засобів для швидкого приготування гарячої їжі на позиціях.
Перші печі вже доставлені на позиції гвардійцям третьої бригади оперативного призначення і, судячи з експертного висновку кухара підрозділу, завдяки цим печам вдасться значно урізноманітнити раціон бійців.
«По-перше, тепер можна паралельно готувати й перші, і другі страви. По-друге, відчутна економія дров. По-третє, і, мабуть, це головне – я тепер і зможу радувати побратимів делікатесами – від млинців і до справжнього плову, що готується на повільному вогні», – ділиться планами кухар підрозділу з позивним Леший.
Гвардійці дякують веселій та дружній команді одеських волонтерів за увагу та допомогу! І, звичайно, очікуємо на нове постачання «чудо-печей»!
