Колишній поліцейський, командир 3 батальйону оперативного призначення бригади «Спартан» Олександр Букатар за два з половиною роки від початку повномасштабного вторгнення росії брав участь у боях на різних найгарячіших ділянках фронту. Нині знову захищає рідну Харківщину. Комбат став гостем програми «Хто з Мірошниченко» на 5 каналі.
«Як я можу не воювати, якщо на мою країну підступно напали?», – Олександр Букатар згадує про початок повномасштабного російського вторгнення. 24 лютого він був у відрядженні в Києві, швидко зібрав речі та рушив назад до рідної Харківщини.
«Коли я їхав по трасі, були величезні черги в інший бік. І люди на мене такими очима дивилися і немов питали: ти куди?», – емоційно пригадує нацгвардієць.
Тоді Олександр служив у спецпідрозділі Національної поліції. Перший бій разом з побратимами прийняли 27 лютого. Коли вже відбувся прорив ворога у Харків, підрозділ Олександра отримав наказ на штурм школи, де на той час вже переховувалися російські спецпризначенці. Пізніше бажання бути на передовій спонукало Олександра Букатара змінити однострій. Він перейшов до лав Національної гвардії.
Командир штурмової групи спецпідрозділу поліції, згодом гвардієць та комбат бригади «Спартан» воював повсюди. Захист Харкова на початку повномасштабного вторгнення росії та контрнаступ 2022 року. Далі бої в Луганській, Донецькій, Запорізькій областях. Та знову Харківщина, коли навесні 2024 року окупанти посунули з півночі області.
Чому окупантам не вдалося вдруге дійти до Харкова, Олександр Букатар впевнено відповідає: наше військо змінилося.
«Якби ворогу не потрібен був Харків, він вдруге сюди не сунувся б. Але ми не такі, як у 22-му році. За цей час я можу відверто сказати, з гордістю: ми вміємо воювати. Тому для ворога це не є легкою прогулянкою».
Нині Олександр Букатар командує 3 батальйоном оперативного призначення бригади «Спартан». До підрозділу періодично прибувають новобранці. Ворожа пропаганда розганяє міф, що нібито новачків кидають одразу на штурм. Комбат розповідає: тренувальний процес в бригаді не припиняється ніколи. І після навчальних центрів бійці обов’язково проходять додаткові навчання.
«Ми намагаємось навички людей постійно покращувати. Щоб там хто не казав, що навчальний центр новобранці пройшли за якийсь місяць, півтора і все одразу війна. З автобуса їх вивантажують і нібито одразу на позиції. Ні, такого немає. Командири постійно працюють з людьми, тренують. Беруть участь в тренуваннях, коли є змога. До цього долучається майже увесь штаб батальйону. Психологи працюють, медики. Всебічний розвиток людям, бійцям».
Чи є втома від війни? Гвардієць запевняє: немає ніякої втоми. Він прийшов на службу самостійно. І взагалі обов’язок кожного чоловіка, якщо він народився українцем, – захищати рідну державу.
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ
