Михайло Андруневчин у Національній гвардії України з перших днів масового вторгнення окупантів. Йому 48 років і значну частину життя він прослужив у державній службі охорони МВС України. Михайло звиклий до зброї, хоч бойова підготовка у війську відрізняється від поліцейської. Чоловік декілька років тому вийшов на пенсію, але після 24 лютого пройшов добровольцем в армію.
«Я не збираюсь ховатись, коли ворог атакує мою Батьківщину! По-перше, я чоловік, а по-друге, я давав присягу. Для мене вторгнення росіян не було несподіванкою. Вони готувались, адже вони завжди мріяли підкорити Україну. Але я не міг в це повірити. Я думав, що у 21 столітті їм вистачить розуму не розв’язувати відверту загарбницьку війну проти сусідів. Як можна в наш час бомбити міста, посилати танки, авіацію, флот, вбивати людей, захоплювати міста? Тому я пішов захищати свою землю від цієї навали. Це моя війна і я буду боротися до перемоги», – розповідає Михайло.
У державній службі охорони чоловік здобув досвід, що йому став корисним у війську. Дисципліна, витривалість, розуміння базових аспектів військового порядку – все це швидко чоловік згадав, що і дозволило йому стати старшиною роти. Михайло відповідально ставиться до своїх обов’язків, вивчив свій підрозділ і знає особливості кожного військовослужбовця, адже це запорука злагодженої і ефективної служби.
«Після тих звірств, які російські покидьки скоїли проти нашого народу, повернутись у стрій мені було не важко. Звісно, роки не скинеш, але цих терористів треба бити і ми будемо це робити усюди, де їх зустрінемо. Як старший сержант, я знаю не лише кожного особисто, а і професійні навички, хто на що здатен, в кого яка мотивація.
У роті, де несе службу Михайло люди з різних регіонів України і різного віку. До мобілізації в кожного був різний соціальний статус, різні професії.
«Зараз, на прикладі свого підрозділу, я бачу справжнє гуртування українців. Кажуть, що біда об’єднує, але тут можна додати, що зміцнює наше єднання не лише біда, а й прагнення розбити та вигнати ворога з нашої країни. Ми щодня робимо все від нас залежне, аби повернути нашим людям мир та спокій. Ми не заспокоїмось, допоки не розіб’ємо загарбників. Я впевнений, що росіяни ніколи нас не підкорять!», – ділиться роздумами Михайло.
