У лавах Нацгвардії він — з перших днів вторгнення. Заступник командира артилерійського дивізіону з озброєння та техніки бригади «Буревій» майор Тарас Стецюк ділиться своїм шляхом від черг у військкоматах та оборони стратегічних обʼєктів до бойових завдань на напрямках Борової та Серебрянського лісництва. Його історія є прикладом побратимства, самовідданості та військового професіоналізму.
Тарас Стецюк родом зі Львова. Повномасштабне вторгнення зустрів удома з чітким розумінням — це не просто заворушення, а повномасштабна війна. З перших днів намагався долучитися до Сил оборони: нескінченні черги у військкоматах, безуспішні спроби вступу до ТРО. Урешті вдалося приєднатися до лав Національної гвардії. Спочатку це була служба на заході країни — охорона стратегічних об’єктів, та пізніше він дізнався про формування нових бойових підрозділів у межах кампанії «Гвардія наступу». Влітку 2024 року Тарас приєднався до бригади «Буревій», де і почалася його активна участь у бойових діях.
Перший бойовий виїзд — напрямок Борової, на той момент Тарас виконував обов’язки командира артилерійської батареї. Щойно його підрозділ розгорнувся на вогневій позиції, як одразу опинився під щільним вогнем ворога.
«Це було з години шостої, сьомої вечора і продовжувалось до другої години ночі. Все, що мав в арсеналі противник, він все по нас запускав, цей досвід надовго запам’ятається, але дякую мамам, що вродили косоруких ворогів, а всі ми залишились живі й здорові», — згадує Тарас.
Завдання артилерії тоді полягало у прикритті піхотних підрозділів і знищенні всіх ворожих рухомих цілей. Батарея працювала точно і рішуче — все, що рухалось спалювали, ламали та знищували. Після Борової підрозділ перемістився на Лиманський напрямок і розгорнувся в районі Серебрянського лісництва.
«Це так званий «ліс чудес», всі казали, що це страшне місце, але ми намагалися робити все, що від нас залежало, щоб це страшне місце було саме для ворога, а не для наших військовослужбовців. Так, запеклі бої, так, багато застосування артилерії, так, певні складності з заїздом, з виїздом, але по великому рахунку ворог дуже дорого заплатив за те, що він зайшов на нашу землю», – каже гвардієць.
Попри постійні обстріли, труднощі з логістикою та болотисту місцевість, завдяки навичкам і злагодженій роботі артилеристам «Буревію» вдалося не лише втримати позиції, а й завдавати ворогу суттєвих втрат. За словами Тараса, якщо на початку бойових дій на один їхній постріл відповідь від ворога прилітала вдесятеро потужніша, то згодом ситуація вирівнялася і вже в Серебрянському лісництві був паритет.
Серед ключових переваг, які, на його думку, змінили хід бойових дій — сучасні технології. Менша витрата боєприпасів, точність і можливість бачити результати бойової роботи в реальному часі.
«Світ не стоїть на місці, ми розвиваємося. Ми від требушетів перейшли до артилерії. Відповідно, засоби розвідки від простого розвідника, який десь поповзе з біноклем, буде дивитися і намагатися зорієнтуватись на місцевості, ми перейшли до дронів, які чітко вказують, куди прилітає снаряд і куди він мусить прилетіти. Тобто ефективність артилерії завдяки розвідувальним дронам зросла в рази», — зауважує заступник командира артилерійського дивізіону.
Окрема складова ефективності — це взаємодія. У Серебрянському лісі артилеристи стояли поряд із суміжними підрозділами, що додавало впевненості й дозволяло зосередитися на своїх завданнях.
«Ми розуміли, що поруч з нами стоять надійні підрозділи, і це нам допомагає сконцентруватися більше на своїй роботі. Якщо ми впевнені в сусіді зліва, впевнені в сусіді справа, ми просто чітко націлені на виконання своїх завдань. І при потребі або вони нам допомагають, або ми, якщо маємо можливості, допомагаємо сусідам», – каже Тарас.
На запитання, що тримає його на службі — Тарас відповідає без роздумів, що це впевненість в тих людях, які поруч з ним, які виконують завдання на вогневих позиціях.
«Коли є моменти не найкращі, не найсолодші, ви можете бути впевнені, що поруч завжди у нас є плече друга, який підтримає, який при потребі дасть правильну пораду, при потребі дасть правильного «ляща», але ми продовжимо в повному складі виконувати свої завдання», – говорить військовий.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ НГУ
