У цивільному житті приватний підприємець, Філя одним з перших відчув на собі “русскій мір” — його село в Київській області окупували росіяни в перші дні війни.
До початку повномасштабного вторгнення Філя і не збирався проходити службу, бо мав на це вагому причину — вроджену ваду серця. Проте це не завадило чоловікові стати до лав Бригади «Рубіж», а лише вплинуло на спеціалізацію. Наразі Філя — аеророзвідник батальйону безпілотних комплексів «Antares».
“Я зараз у підрозділі «Крила», займаюся як розвідкою, так і ураженнями — залежно від специфіки завдання та нагальності потреб”, — розповідає воїн.
Наразі Філя має сертифікати з навичок управління безпілотними системами типу «Валькірія», «Пугач», «GOR». Вже має певний досвід роботи на FPV-дронах та, звичайно ж, навичку управління основою основ — Mavic 3.
“У батальйоні «Antares» усі оператори вчаться на всіх комплексах, які є в наявності. Важливо бути універсальним і постійно розвиватися. Ми тут не в школі, нас за руку до парти не водять — сам шукаєш момент, спеціаліста, питаєш у нього нюанси. Кому це не цікаво — думаю, можна знайти інший підрозділ”, — розводить плечима Філя.
У батальйоні безпілотних систем «Antares» є навчання з тактичної медицини, топографії та аеродинаміки — це безпосередньо специфічні навчання, окрім базової для всіх видів військ стрільби. Тому в батальйоні мобілізованих вояків вчать усього, головне — бажання.
“Для прикладу — я завжди себе вважав людиною з “топографічним кретинізмом”. І коли проходив навчання на першому борту БпЛА, вважав це неабиякою проблемою. Але всього навчитися можна, якщо, знову ж таки, є внутрішня мотивація”, — сміється Філя.
Головним завданням аеророзвідника є пошук укріплень та специфічної техніки ворога, з чим він доволі успішно справляється.
“Якось ми на “фотольоті” знайшли доволі рідкісну РЛС (Прим. — радіолокаційну станцію), і потім дізнався, що цю РЛС було вражено. У цьому різниця між аеророзвідкою та ударними дронами. Ти літаєш, ти дивишся, ти передаєш інформацію далі. І часто невідомо, чи ця інформація стала корисною, чи була десь використана. Це «ударникам» добре — дали координати, прилетів, бабах — і шматки по стінах розлетілися. Тому, коли до тебе доходить інформація, що саме ти знайшов і її уразили, це було прямо “кайфом”, — зізнається Філя.
Своєю основною метою воїн називає прикриття піхоти та захист мирних жителів від окупації росіянами, адже він це відчув на власній шкірі.
“Почути «дякую» за зроблену роботу від хлопців, яким стало легше після того, як я знешкодив гаубицю, після того, як я знищив під час штурму техніку. Тобто сам факт знищення заради знищення для мене не є цікавим. А от знати, що твоя піхота почала дихати легше — це прямо мрія. Та й загалом мрія — вигнати окупантів з нашої землі. Я був на початку повномасштабного вторгнення в окупації, мені не сподобалось. Мені хочеться, щоб мінімум людей опинилися так само в окупації. Чим довше я тут, чим більше людей разом зі мною тут, тим менше шансів у росіян захопити Україну”, — підсумовує Філя.
