Раніше це село було в окупації. Коли ми зайшли й облаштовували свої позиції, противник теж там перебував. Ми бачили, як росіяни переміщувалися селом, наближалися до нашого укриття», – розповідає Жук.

Згодом ворог виявив позицію гвардійців, і наступного дня розпочався її масований обстріл. На щастя, погріб, в якому перебували захисники, витримав удари, й усі бійці вціліли.

З дев’ятої ранку до другої години дня били мінометами і дронами без перестанку. За день противник випустив по нас від 80 до 90 мін», – пригадує гвардієць.

Окупанти неодноразово намагалися наблизитися до українських позицій, та кожного разу отримували відсіч і відступали. Відбиваючи атаки та завдаючи ворогові втрат, гвардійці здобули чимало трофеїв, серед яких, зокрема, зброя, набої, радіостанції. Також українські воїни знаходили особисті речі й документи росіян, за якими визначали, з яких регіонів рф ті приїхали на війну.

Жук добре запам’ятав день виходу з позицій та непростий шлях через кіллзону до безпечного місця.

Коли ми виходили з позиції, була сльота – і не сніг, і не дощ. Не знаю, звідки в нас знайшлися сили, але ми пройшли 13 кілометрів», – каже військовослужбовець.

Після повернення з передової Жук ділиться своїм досвідом з іншими гвардійцями. Він переконаний: важливо, щоб під час виконання бойових завдань боєць умів діяти впевнено і довіряти тим, хто поруч.

Група комунікації Західного ТУ НГУ