Командир стрілецької роти 50 полку імені полковника Семена Височана Назар Коваль пройшов шлях від солдата-добровольця до досвідченого бойового офіцера. Його історія – це приклад того, як цивільна людина стає у війську справжнім лідером.
На початку повномасштабного вторгнення Назар, фізіотерапевт та викладач медичного університету з Івано-Франківська, вивіз родину під кордон і повернувся захищати рідну землю. Після короткого періоду волонтерської роботи він зрозумів, що його місце – в армії.
«Зрозумів, що за два-три тижні війна не закінчиться. Так воно не працює. Це затягується на якийсь тривалий період», – згадує офіцер.
Найскладнішим викликом стало завоювання поваги та авторитету серед інших бійців. Переломним моментом стали бої в Серебрянському лісі, де Назар довів, що готовий ділити з підлеглими всі труднощі.
«Командиром треба не просто стати, а заслужити цю посаду», – підкреслює він. «Я з ними був всюди, виконував завдання всюди. Вони бачили, що я з ними копав, ходив, бігав, стріляв».
Основою управління людьми Коваль вважає особистий приклад та взаємну повагу. Він спілкується з бійцями не тільки як командир, а і як побратим, який розуміє їхні потреби.
«Не вимагаю від людей того, чого я не можу зробити сам чи того, що я не робив», – пояснює свій підхід офіцер.
Підрозділ Назара Коваля воював на різних напрямках: від Житомирщини до Покровського напрямку, зокрема в районі Торецька та Нью-Йорка. Кожна ротація принесла нові виклики та досвід, який командир використовує для підготовки своїх бійців.
«Варто кожному знайти своє місце в цій війні, тому що від неї не треба ховатися. Ми не повинні передати цю війну нашим дітям», – звертається він до співвітчизників.
Історія Назара Коваля – це приклад того, як звичайний українець може стати справжнім лідером та захисником своєї країни, зберігаючи при цьому людяність та відданість своїм побратимам.
Детальніше читайте на сайті «Галка»
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
