Лікар-нацгвардієць Олексій: «Першочергове завдання – допомога бійцям» - НГУ

Криворіжець Олексій Федорович за фахом – лікар-реабілітолог із багаторічним досвідом роботи. До війни займав посаду директора медичної частини однієї з лікарень Кривого Рогу. В березні отримав повістку та не роздумуючи пішов до Національної гвардії, адже вже мав досвід надання медичної допомоги в районі проведення активних бойових дій.

Свій перший досвід отримав ще у 2017 році. Тоді, разом з волонтерською медичною організацією, доставляв гуманітарний вантаж, вивозив поранених та надавав допомогу бійцям, які перебували «на нулі» – в районі Пісок, на Донеччині. Важкі бої на тих позиціях не вщухали ще з весни 2014-го року.

За своїм фахом Олексій декілька років працював у Центрі реабілітації учасників АТО/ООС.

Працював у центрі з першого дня його відкриття. В нас була потужна команда, яка надавала максимум допомоги пораненим бійцям – і психологічно, і фізично», – згадує лікар.

Приходили хлопці з різними пораненнями – кульові, осколкові, контузії, мінно-вибухові травми, багато з них потребували психологічної допомоги. В нас була сильна команда – і психологи, і реабілітологи, і потужна матеріальна база. Був один хлопець, у якого не працювала рука, і ми змогли йому допомогти. В чомусь не вистачало практики, знань, але це усе компенсувалося постійним проходженням курсів, тренінгів, і це дозволило нам робити нереальні з першого погляду речі,» – розповідає Олексій Федорович.

Чоловік впевнений – його досвід, отриманий на передовій лінії та під час реабілітації воїнів допоможе якісно надавати медичну допомогу.

Наше першочергове завдання це допомога бійцям, які виконують свій святий обов’язок – захищають людей та країну, яким присягали на вірність», – відзначає нацгвардієць.            

Універсальних порад немає. Якщо є проблема – потрібно звертатися до спеціалістів, які допоможуть повернутися до повноцінного життя. Кожен воїн, який отримав поранення – повноцінна людина, достойна найвищої пошани», – підкреслює лікар.

На початку червня війна забрала у офіцера рідних людей – в окупованому Високопіллі, що на Херсонщині, після кількатижневих знущань та катувань росіяни на власному подвір’ї вбили його сестру та її чоловіка.

Олексій у перемозі не сумнівається – впевнено, крок за кроком, українську землю буде звільнено, а окупанти дорого заплатять за кожну краплину пролитої крові.

Перейти до вмісту