«Культура – також зброя», – історія видатного скульптора, який одягнув гвардійський однострій - НГУ

Олесь Сидорук – скульптор, член Національної спілки художників, Королівської британської спілки скульпторів та з початку повномасштабного вторгнення Російської федерації військовослужбовець Національної гвардії України. Наразі Олесь проходить військову службу в столичній бригаді Північного об’єднання та поєднує її разом зі справою всього свого життя.

«Скульптурою захоплювався з дитинства – подобалося мистецтво, подобалося ліпити. Я навчався ще тоді в єдиній в Україні художній школі імені Тараса Шевченка. Після закінчення школи вступив до Академії образотворчого мистецтва, де я вивчав монументальну скульптуру, а моїми вчителями були такі видатні діячі як Іван Макогон та Василь Бородай», – розповідає про початок свого шляху в ремеслі Олесь Юрійович.

Митець вирішив займатись саме історичною скульптурою. Ще під час навчання в університеті на початку дев’яностих років XX століття він розумів, що українська історія та культура буде відновлюватися, а відтак мистецтво, яким він займається, посідатиме чільне місце в цьому відродженні.

«Мистецтво також є певним видом боротьби з росіянами – недарма, коли окупант заходить на нашу територію, він одразу намагається знищити хоча б елемент культури, поставити замість пам’ятника, який показує історію України, своїх ідолів. Тому, на мою думку, культурний супротив є також зброєю», – зазначає гвардієць.

Сьогодні творчий доробок пана Олеся налічують понад тридцять пам’ятників по всій Україні та за її межами. Серед найвідоміших – пам’ятник Тарасу Шевченку в Ірпіні, “Вітязь Свободи” в Каунасі (Литва), меморіальна дошка, присвячена Князю Костянтину Острозькому, в Любліні (Польща), пам’ятник, присвячений святим страстотерпцям Борису і Глібу, у Вишгороді, а також пам’ятники гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному та Андрію Первозваному у Києві.

Олесь Сидорчук разом зі співвласником його творчої майстерні Борисом Криловим добре знайомі з елітою литовського мистецтва. Президент Литви нагородив українських митців медалями “За заслуги перед Литвою”.

«Україна та Литва мають тісні історичні та культурні зв’язки. Ми маємо багато спільних культурно-історичних проєктів і планів. Зокрема, наша майстерня бере участь у спільному проєкті президентів наших країн, який пов’язаний з видатними історичними постатями України та Литви», – каже пан Олесь.

Наразі скульптор працює над декількома проєктами одночасно та має багато планів на майбутнє. Вважає, що після перемоги України у війні з росією зруйновані міста будуть швидко відбудовуватися, тому вже має певні ідеї щодо відновлення історичної та культурної спадщини України.

Перейти до вмісту