Гвардійці беруть активну участь у поверненні до мирного життя звільнених територій. Важливу роль у цьому процесі грають групи розмінування НГУ.
Всюди, де ступила нога російського окупанта, сапери знаходять величезну кількість вибухонебезпечних предметів. Крім того, загарбники активно використовували установки дистанційного мінування: вони лишили по собі сотні гектарів територій протипіхотними вибуховими пристроями: кожні півметра — міна.
Типове явище — пастка на сапера. Це коли під одним вибуховим пристроєм може бути ще кілька. Для цього нерідко використовують протипіхотні міни ОЗМ-72, чи ручні гранати, закладені під протитанкову міну ТМ-62. Остання містить 7 – 7,5 кілограмів тротилу й може спрацювати від навантаження у 120 кілограмів.
“Дуже багато мін лишили росіяни. Є ще “міно-сюрпризи”. Плюс воги робили певні операції з детонатором – при викручуванні або переведенні в транспортне положення міна може спрацювати. Ми намагаємося утилізувати їх одразу на місці”, – повідомив військовослужбовець Нацгвардії.
Проте справжнє пекло — площі всіяні невеличкими “пелюстками” (т.зв. “лєпєсток”) — їх призначення — калічити людей. За певний час вони мали б самознищуватися. Але на практиці це не так. На одній з покинутих позицій сапери знайшли до 20 таких вибухових предметів.
Крім того, росіяни щільно мінували території навколо своїх позицій, доріг і навіть в полях. При стрімкому відступі окупанти також намагалися примітивно замінувати речі, техніку та склади боєприпасів, що кидали.
Інженери Нацгвардії кажуть, що чи не кожної доби їхній “мінно-вибухові улов” складає сотні вибухонебезпечних предметів.
