Фокс прийшов у 35-й Сумський полк Національної гвардії України у січні 2024 року – свідомо, добровільно, розуміючи, що боротьба проти агресора ще далека до завершення. До того він займався вантажними перевезеннями та меблями, вів звичний підприємницький ритм. Але в якийсь момент усвідомив: залишатися осторонь більше неможливо. Він пройшов військово-лікарську комісію, поговорив із хлопцями, які вже служили в полку, – і зробив свій вибір.
Спочатку Фокс був командиром екіпажу БТР. Він пройшов кілька напрямків: Покровськ, Серебрянський ліс, райони поблизу Нью-Йорка.
Після боїв під Нью-Йорком виникли певні проблеми зі здоров’ям. Коли наш підрозділ уже перебував на Харківщині, я проходив реабілітацію. Нікуди не виїжджав – лікувався. Після цього мені запропонували перейти на посаду водія. Відтоді й до сьогодні я водій», – говорить гвардієць.
Водій на фронті – не просто той, хто тримає кермо. Фокс виводить бійців на ротації, доставляє людей на передові позиції, підвозить боєприпаси. Міни, які він привозив на одному з напрямків, перевантажували на бронетехніку або пікапи – і вже ті везли їх безпосередньо на позиції. Завдання щоразу інші, але суть одна: забезпечити тих, хто чекає на передовій.
Пригадую одну історію, коли я ще був командиром екіпажу БТР. Ми виконували завдання, а поруч із нами рухалася ще одна машина – БТР-4. У якийсь момент ми трохи збилися з маршруту й поїхали не туди, куди потрібно. Уже коли під’їхали ближче, зрозуміли, що це зовсім не той напрямок – по нас почали стріляти. Виявилося, що ми під’їхали дуже близько до російських позицій. Ми швидко розвернулися і почали виходити звідти. Нас накрили мінометним обстрілом: одна міна розірвалася зовсім поруч із нашим БТРом. Але все обійшлося – усі залишилися живі, лише трохи пошкодило колеса і броню», – згадує Фокс.
Інший епізод стався вже на посаді водія, під час поїздки пікапом на позиції. По рації надійшло попередження: у їхній бік летить дрон-камікадзе. Машина встигла розвернутися й почати відходити. У кузові перебував стрілець із дробовиком – він і прикрив машину, вистріливши в момент, коли безпілотник підлетів впритул. Дрон упав одразу за машиною й вибухнув. Стрільця поранило в плече, напарнику Фокса посікло руку осколками. Самого Фокса оминуло – лише легка контузія.
Кожна поїздка – це ризик. Ніколи не знаєш, що може статися дорогою. Але роботу треба робити. Піхота чекає ротації, позиції чекають боєприпасів – і ти просто сідаєш за кермо та їдеш», – підсумовує гвардієць.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
