Служба Вікі розпочалася ще задовго до повномасштабного вторгнення. Він проходив строкову службу в Нацгвардії. Однак, коли розпочалася повномасштабна війна минулого року Вікі повернувся, як доброволець.
З фізичною підготовкою та досвідом у різних видах спорту, Вікі був готовий до військової служби. До повномасштабного вторгнення росії він керував власним підприємством, займаючись вантажними перевезеннями та обслуговуванням різної аграрної техніки. Ця робота дозволяла йому подорожувати по всій Україні.
Гвардієць мав велике бажання саме воювати й згодом став снайпером в 15-му Слов’янському полку.
«Приїхали представники зі Слов’янська в ту частину, де проходив службу на той момент і запропонували перевестись, з розумінням того, що прийдеться брати участь безпосередньо у бойових діях, що для мене і було ключовим моментом, тому що від самого початку повномасштабного вторгнення в мене ціль – потрапити саме на нуль і брати активну участь в бойових діях», – згадує боєць.
Під час повномасштабної війни він брав участь у численних бойових діях в різних локаціях, включаючи Діброву, Зарічне, район Торського та Кремінські ліси.
«Цієї весни я їхав, і я знав за ким, кого я хочу там знайти, кого я хочу там побачити і кого я хочу ліквідувати. Ось так це працює», – уточнює снайпер.
Його робота полягала у праці на дальній дистанції, коригуванні артилерії, зборі інформації та даних, що допомагали веденню війни.
«Камуфляж грає важливу роль в роботі снайпера. Саме слово “камуфляж” виходить із французького “зіграти жарт”. Ввести в оману. Використовуючи слабкі сторони людського зору та мозку. От і ми фактично вводимо в оману, використовуючи слабкі сторони людського організму, тобто наш зір і мозок. Наші очі набагато краще сприймають чіткі форми. Тож маскування – завжди різноманітне, ми постійно зливаємось з навколишнім середовищем», – розповідає Вікі.
Боєць говорить про масштаби ворожих снарядів і боєприпасів, а також активізацію дронів у Кремінських лісах. Він попереджає, що не треба недооцінювати ворога, оскільки вони постійно вчаться й адаптуються.
Життя в Кремінських лісах важке, з постійними обстрілами та вибухами, але Вікі та його товариші справляються з цими випробуваннями, адже війна вимагає великих зусиль.
«Досить важко в Кремінських лісах стримувати їх і боротися. Така доля снайпера. Постійно щось біля тебе розривається, але це просто рандомний снаряд, який просто прилетів. Треба постійно бути пильним. Важко, але ми справляємося з цими завданням», – ділиться Вікі.
Після перемоги Вікі планує продовжувати розвивати свої навички та вдосконалювати свою роботу. Він залишається відданим своєму завданню і своїй країні.
Відділення інформації і комунікації Східного ТУ
