Фосфор, «Гради», ракети, евакуація під мінометними обстрілами. Гвардієць Шульц розповів про луганське пекло на українській землі та жахливі будні весни 2022 року.
Нацгвардієць Олексій на псевдо Шульц за посадою — фельдшер медичного пункту гаубично-артилерійського дивізіону. Хлопцеві 25 років, закінчив медичний коледж, пізніше навчався на медичному факультеті одного з харківських університетів і паралельно працював в бригаді швидкої медичної допомоги. Починав лікарську кар’єру з санітара, медбрата, потім став на посаду фельдшера. У квітні 2021 року вирішив підписати контракт, пройшов медкомісію, зібрав необхідні документи та одразу після навчання поїхав на полігон з підрозділом у якості саніструктора.
«9 лютого я повернувся з ротації в складі ООС зі Штормового Луганської області, був на вихідних, 23 лютого в мене був перший робочий день, а 24-го коли почалося повномасштабне вторгнення вже прокинувся, зібрав речі та поїхав у військове містечко. Три наших розрахунки хотіли відправити на окружну — на виїзд з Північної Салтівки, але нам сказали повертатися назад у частину, тому що росіяни вже підійшли до окружної з боку виїзду на Циркуни. Коли ми вже повернулися у військове містечко, наш підрозділ працював з гаубиць і десь через годину-дві дізнався, що наші хлопці розбили колону російської техніки: танки, МТЛБ і бронеавтомобілі з особовим складом», – розповідає Олексій.
За словами гвардійця перші дні для нього були одними з найважчих. Пізніше частину особового складу, котрий не був залучений у розрахунках, перебазували на інший об’єкт, тож певний час Олексій виконував службово-бойові завдання з оборони Харківщини.
Наприкінці квітня йому повідомили, що він їде на Луганський напрямок, після двотижневої обсервації, вже 10 травня гвардійці заїхали на ротацію до Бахмуту, переночували та поїхали далі по позиціях. Шульц замінив медика в районі населеного пункту Золоте, на той момент позиції гвардійців були на відстані від кілометра до 400 метрів від ворога.
«Коли росіяни почали крити наші позиції, нам довелося відійти із Золотого до Гірського, біля Золотого ми тримали населені пункти Катеринівка та Комишуваха. Я був у складі групи медичної евакуації. Нам надійшла команда, ми виїхали забрали пораненого та евакуювали на стабілізаційний пункт, що знаходився у Гірському. Там у підвалі медична рота 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ розгорнула стабілізаційний пункт, де були терапевти, хірурги, анестезіологи та реаніматологи. Окупанти неодноразово його накривали. У місті також залишалися цивільні, жили гуманітарною допомогою, без води та електрики. Ворог працював зі ствольної артилерії, кілька разів накривали «Градами», але потрапляли здебільшого по цивільних об’єктах. Потім вони двічі вдарили крилатими ракетами, медики отримали контузію, але продовжили працювати з пораненими. Пізніше, коли шпиталь уже переїхав, окупанти накрили цей район фосфорними боєприпасами», – ділиться Шульц.
Гвардієць згадує, що тоді погоріли всі будинки, які були поруч – російські окупанти обстріляли не тільки стабілізаційний пункт медиків, а й приватний сектор, жертви були й серед цивільного населення. У той час між Гірським та Лисичанськом окупанти прорвали оборону і почали відрізати наші війська, намагаючись взяти в кільце.
«Я з медиком 24-ї бригади виїхав за 300-тим, медики зі стабілізаційного пункту поїхали у бік Спірного на Донеччині, і враховуючи час та відстань, щоб довезти пораненого, ми прийняли рішення стабілізувати його самостійно. Ми хотіли евакуювати пораненого до найближчого шпиталю, але по «радійці» передали, що в населеному пункті вже стоять російські танки. Трьохсотий був з батальйону «Донбас», у дуже важкому стані, тому що його накрило «Градом», у чоловіка були множинні «сліпі» та проникаючі осколкові поранення обох рук, ніг, черевної порожнини та сліпе осколкове поранення шиї. Проте, наскільки мені відомо, нам вдалося його врятувати, і він вижив. Наші відпрацювали по «танчиках» і пораненого евакуювали та вивезли до шпиталю», – пояснює Шульц.
Шульц згадує, що перший поранений, якого він врятував, був у населеному пункті Катеринівка, хлопець із зенітно-ракетного дивізіону. На одну з позицій було неможливо дістатися автомобілем, тож гвардійцям довелося йти за бійцем по відкритій посадці, у нього була контузія та сліпі поранення в руку та ногу, поранений був контактний, проте необхідно було подолати шлях до кілометра під безперервними обстрілами. Шульц надав домедичну допомогу та відвіз пораненого у стабілізаційний пункт.
«Найважче фізично для мене було витягнути важкого «трьохсотого» з дальньої позиції. Ми не знаючи місцевості, і навіть не знаючи, з якого боку ворожі позиції, пішли через відкрите поле, яке при цьому було заміноване. Я взяв з собою м’які ноші, нам назустріч вже несли «300-го», швидко його переклали, я затампонував поранення, наклав йому ще турнікет, ми зняли з нього все спорядження поклали на ноші й тягли по посадці, почався мінний обстріл, нам довелося його тягнути близько півтора кілометра на ношах, за часом хвилин десь 20-30. Ми несли пораненого ушістьох, оскільки хлопець був значний за розміром, а у нас ще й спорядження та зброя. Вже у машині я поставив йому катетер, крапельницю і ми поїхали відразу ж у стабілізаційний пункт. Мені не звикати на носилках носити хворих, бо на швидкій я це робив постійно, але одна справа з дому в машину спустити, а інша — під обстрілом у спорядженні зі зброєю тягнеш по посадці пораненого, знаючи що будь-якої миті може прилетіти й тобі. Та мене обходить лише порятунок кожного життя. Все інше немає сенсу», – зауважив Шульц.
Олексій прагне врятувати кожне життя: найвища смертність — через поранення, швидке надання домедичної допомоги підвищує шанси пораненого на виживання. «Do No Harm – Do Know Harm» – «Не нашкодь – Знай як нашкодити» – цей напис має подвійний сенс для хлопця, але якнайкраще відображає два головних кредо роботи військового медика, які є для нього путівником.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
