Це вже не перша моя ротація, але в такому масштабі активних бойових дій ми до того моменту ще не були. Проте не було ні паніки, ані якихось негативних думок. Чіткі дії з нашого боку, ясне бачення ситуації в зоні відповідальності – усе до чого має бути готовий військовослужбовець за контрактом. Я не люблю людей, які ховають голову у пісок, як страуси, коли стається невизначена або екстремальна ситуація. Ми знали, що можемо опинитись віч-на-віч з ворогом в будь-який момент, і наше завдання, це тримати позиції зі зброєю в руках і вірою в перемогу, – розповідає Дмитро, – тому з початком підлого російського наступу 24 лютого ми зібрались з думками, підготували речі, засоби захисту, взяли зброю та були напоготові. Стрімкий рух російських військ на Волноваху не застав нас зненацька. Єдине що було важко – то перші хвилини прямих боїв, постійні розриви «прильотів» артилерії. За невеликий час всі звикли та діяли напрочуд зібрано та чітко. В таку «гарячу пору» з’являється лише бажання здолати противника незважаючи ні на що, та філософське відношення до життя і війни в невеличкі перерви між обстрілами. Обороняючи Донеччину ми знали, незважаючи на те, що усі ми з різних місць України, що усі ми з різних силових структур, Національна гвардія, Збройні Сили, Нацполіція, Прикордонна служба – ми на своїй землі. Тисячоліттями обробленій нашими прадідами, оспіваній та вимальованій в казках нашими бабусями та батьками. Вона дає нам ту магічну силу, про яку не може збагнути ниций ворог. І як би важко нам не було в той момент, коли супротивник закидував нас під Волновахою «градами», обстрілював з літаків – ми розуміємо що Перемога буде лише за українцями! І жовта пшениця, як один з символів на нашому державному прапорі, ніколи не втратить свій сенс в нашій народній волі, тому залишилось геть мало часу супостату топтати наші колоски! Гвардійці покажуть усім недругам хто справжній володар на нашій землі! Все буде Україна!»
