Служити у війську – це з дитинства була моя мрія. Пам’ятаю, як в сім років знайшла військовий квиток тата і запитала, для чого він йому. Він пояснив, що, коли почнеться війна, він піде нас захищати. Я тоді сказала йому: «Тату яка війна?! Такого не може бути. Але, якщо вже станеться, то тебе піду я захищати», – згаду Анна.

Після школи серед усіх вищих навчальних закладів, вона обрала Львівський державний університет внутрішніх справ.

Я почала навчання там, але думка про армію не покидала, тому вже на 3 курсі вирішила укласти контракт з Національною гвардією України. Я дізналася, що в рідному місті сформувався патрульний підрозділ, і це стало остаточним фактором для прийняття рішення», – розповідає жінка.

Зараз Анна Венгрин з побратимами патрулює вулиці міста Дрогобича, Трускавця, Борислава також буває служба у Східниці, Самборі та Стрию. Головне завдання – забезпечення громадського порядку та безпеки, допомога громадянам при різних зверненнях чи проханнях. Внесок нацгвардійського підрозділу охорони громадського порядку відчувається.

Майже через день ми виявляли наркотичні речовини, зараз їх вже менше, але теж буває час від часу. Ми знаходили наркотики в найнесподіваніших місцях», – пригадує Анна.

Досвід служби дуже різноманітний. Втім найбільше запам’ятався випадок з пошуком підозрюваного у вбивстві у Бориславі. Наряд гвардійців 2 Галицької бригади викликали на допомогу в оточення місця злочину.

Коли ми приїхали, почали розглядати місцевість, шукати зачіпки. Я побачила зовсім маленькі краплі крові і пішла по цих слідах. Це вже було пізно ввечері, і я з ліхтариком йшла по тих слідах крові. Вони вели мене досить далеко від місця злочину. Сліди були також на паркані. Я залізла на нього, щоб побачити подвір’я і побачила сліди крові на бруківці. Вони вели до дверей будинку. Дуже швидко оперативна група виявила там підозрюваного», – розповідає нацгвардійка.

Анна переконана, що бажання служити Батьтківщині закладене в багатьох. Хтось може це відкрити в досить ранньому віці, як вона у сім років. І, якщо думка про це не розвіюється, то варто випробувати свої сили. Звісно стояти на захисті Батьківщини, бути вірним присязі за будь яких обставин – це справа непроста.

Можуть бути і періоди професійного вигорання і небезпечні ситуації, втім це все можна подолати в команді побратимів і посестер. Вони допомагають підтримувати мотивацію, забути слова «не можу», «не хочу». А коли підтримуєш фізичну форму, то і служба буде проходити легше», – переконує смілива нацгвардійка 2 Галицької бригади Анна Венгрин.

Група комунікації Західного ТУ НГУ