Гвардієць Механік розповів про бої у Кремінських лісах та про мотивацію вести боротьбу після поранення.

Механік воює у підрозділі розвідки 18 Слов’янської бригади НГУ. До  Нацгвардії чоловік вступив, коли розпочалось повномасштабне вторгнення рф в Україну.

«Військова служба в мене розпочалася у 2016 році. Це була моя строкова служба з 2016 по 2018 рік. Там я був звичайним стрільцем. Після 2018 року я звільнився. З початком  великої війни я повернувся на службу», — розповідає Механік.

 Гвардієць родом із Житомирщини, працював механіком. Проте твердо вирішив, що має бути корисним у війську і саме на сході країни. Пройшов підготовку в навчальному центрі НГУ.

«Моя мета була, робити все заради нашої Перемоги. Не просто десь відсидітись і все! Чекати перемогу – не для мене, я хочу діяти. І вирішив перевестися. Не було ніяких вагань, що там же стріляють і небезпечно. Є слово «треба»! – наголошує гвардієць. – Перший мій виїзд – це був в район Кремінної. Всі наступні були також там. Моя специфіка роботи – доставлення особового складу на точку висадки. І після цього, як група висаджується, я так само намагаюсь десь біля цієї точки замаскувати техніку і чекаю хлопців. Були випадки, що хлопці поверталися з позицій з трьохсотими, і поранених треба було доставити до медеваку. Нібито і броня, але небезпека завжди є: дрони, і влучання різних калібрів. Я декілька разів потрапляв під обстріли на БТР, на БМП. В один з таких виїздів, на жаль, отримав поранення. Під ранок я забирав одну групу з точки, а іншу привіз. І, після висадки по нас прилетів FPV-дрон. Просто в БТР. Я був зі своїм напарником, дякувати Богу, що живі, та й групи в техніці не було. Нам пощастило, що евакуація дуже швидко приїхала. Хлопці передали, що ми «трьохсоті». Нас евакуювали, і так моя місія закінчилася на цьому напрямку».

 Нещодавно, Сергій отримав орден «За мужність» III ступеня.

«Я не можу себе оцінити – це рішення командирів. Але я згадую ті дні в лісах Кремінної – це був тяжкий місяць. І це до того, коли нашу групу мали замінити, буквально два дні залишалося. Не дотягнув трохи…» – каже гвардієць.

Сьогодні військовослужбовець проходить реабілітацію після поранення та продовжує робити все можливе для Перемоги — наразі  він ремонтує техніку. Його мотивація, досвід та вміння допомагають підтримувати бойову готовність його підрозділу. Після Перемоги гвардієць планує повернутися до цивільного життя і створити сім’ю. Вдома на Механіка чекають батьки.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління НГУ