Кацо, чий позивний з грузинської мови означає “друг товариш”, народився у Лозовій на Харківській області і зараз йому п’ятдесят років. Строкову службу він проходив у Миколаєві в 79-й окремій штурмовій бригаді, де брав участь у миротворчих операціях, зокрема в Боснії та Герцоговині.
Пізніше, після 2014 року, він потрапив до 15-го Слов’янського полку.
«Я не міг сидіти, спостерігати. Не хотів бути серед «диванних військових, тому у 2016 році я підписав контракт з Національною гвардією України і опинився в Слов’янську», – розповідає Кацо.
На початку повномасштабного вторгнення російської федерації підрозділ Кацо разом з групою бійців висунулися в напрямок Святогірська. Шли бої, Кацо отримав поранення, пройшов лікування і повернувся до строю.
«Я пройшов реабілітацію, деякі уламки не витягнули, тому живу з ними. Я повертаюсь і взимку нас перекидають в напрямок Кремінної», – згадує боєць НГУ.
Однак, у грудні, під час чергового штурму, він знову отримав поранення.
Незабаром Кацо доведеться повертатися до одного з найнебезпечніших місць на фронті, Кремінського лісу, який бійці називають Лісом чудес та Лісом смерті. Але він все одно піде туди, бо пристрасно прагне захищати українську землю.
«Це – випалена земля. Ворог не шкодує озброєння, і скупчення їх військ саме в цьому напрямку величезне. Слава тим хлопцям, вічна їм пам’ять, які загинули. Наша задача, завершити їхню справу, перемогти та повернути свої землі. Ми тут стоїмо за Україну, за її прапор», – говорить Кацо.
Кацо пишається, що служить в 15-му Слов’янському полку, що захищає свою Батьківщину. Сьогодні його портрет опинився на дошці пошани МВС. Він вдячний усім хлопцям, які йдуть поруч з ним, а також тим, хто підтримує їх на передовій.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
