Док – бойовий медик, капітан медичної служби. В армії він понад п’ять років. За його плечима сотні виїздів за пораненими, евакуація з передової та надання домедичної допомоги. Нерідко все це під обстрілами.
«Я – медик, і я вважаю, що треба допомагати країні. Якщо не ми, то хто, крім нас? Медична допомога, яку зараз ми надаємо бійцям, це дуже важливо, тому що це – життя, врятовані життя», – говорить Док. Він був у цілому ряді найгарячіших точок Донецької та Луганської областей – в Лисичанську, Зарічному, Тернах, Кремінній.
«У Майорську був великий обсяг роботи. Ми там працювали в тісній взаємодії зі Збройними Силами України. І саме там обстріли майже не вщухали. Наша команда складається з восьми бійців, наших поранених передаємо евакуаційним бригадам та медикам стабілізаційних пунктів. В евакуаційній бригаді у кожного є своя роль, своя послідовність дій. Починаючи від огляду пацієнта, якого щойно вивезли із передової, закінчуючи до запису документів у госпіталі», – ділиться Док.
Робота його підрозділу – це дуже складний механізм: це – взаємодія медиків з передової, які стабілізують бійців, санінструкторів із підрозділів, що евакуюють з-під вогню особовий склад та вивозять до медичних закладів. Потрібно бути весь час готовим до будь-яких ситуацій: поранення, ампутації, різні типи уражень, контузії. Необхідно завжди тримати машину в бойовій готовності.
Команді Дока доводилось допомагати хірургічному відділенню та операційному блоку, робити перев’язування.
Медики бачать багато болю та крові, але вони намагаються триматися і підтримувати бойових побратимів.
«Я уявляю країну квітучою, з соняшниками, хлібними полями. Я не хочу війни взагалі. Я хочу, щоб люди зрозуміли, що війна ні до чого не веде. Це великі та тяжкі випробування, і нічого. Рани, які не загоюються роками. Я хочу миру, – коментує Док. – Ми для того тут і захищаємо нашу країну, щоб скоріше настав мир на нашій землі, щоб ми могли спокійно жити та не озиралися на небо».
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
