Війна для Леоніда стала несподіванкою, але з її початком він одразу долучився до спротиву. Працюючи рієлтором, в перші дні війни, він займався безкоштовним поселенням людей, котрі переїжджали за кордон. Після цього приєднався до тероборони, щоб разом з однодумцями захищати рідне місто. У перші дні служби, під час патрулювання міста з побратимами, затримали ворожу диверсійну групу.
«Згодом, до тероборони долучилося дуже багато людей, і я зрозумів, що мені потрібно йти далі. Так потрапив до лав Національної гвардії України», — розповідає Леонід.
Ще в дитинстві одразу після школи Леонід думав будувати військову кар’єру, але складні часи початку 90-х та економічні проблеми в державі змусили реалізовувати себе у цивільному житті. Вивчився на економіста і все життя працював за цим напрямком. Встиг навіть попрацювати оперативником у податковій поліції.
На навчаннях в лавах Нацгвардії довелося пригадати знання, отримані ще в школі на уроках допризовної підготовки. Леонід розповідає, що тоді не надто розумів для чого все це вчили. Нині ж, по завершенню військової підготовки, готовий до виконання будь-яких завдань.
«Я відчуваю рішучість йти до кінця, тому що без перемоги я не бачу майбутнього. Перемога України – це також майбутнє трьох моїх дітей. Не хочу, щоб вони бачили все те, що бачимо ми. Хочу, щоб вони жили у вільній державі», — каже Леонід.
