Командир артилерійського підрозділу 35 Сумського полку НГУ Крот на початку повномасштабної війни повернувся з-за кордону та став на захист країни. Про свій бойовий шлях нацгвардієць розповів Суспільному.
Рвався, але не потрапив на деблокаду. Бився у складі піхоти «Азова» на Великоновосілківському напрямку на Донеччині, згодом став артилеристом у Сумському полку.
Коли ми туди заїхали, проти нас стояла 810-та кримська бригада морської піхоти. У їхніх лавах було чимало так званих «українців». Це був дуже підготовлений підрозділ. Ми лише прибули, а вже три доби не могли вийти на позиції. Щойно наближалися до пікапів — над нами відразу висів «Орлан», коригував вогонь, і по нас накривали «Гради». Ми вже на слух розрізняли їхні виходи й знову бігли по підвалах, у той час, як сусідні будинки розліталися на шматки. Ситуація була надзвичайно важкою. Ворог постійно тиснув: обстріли, танки, авіація, артилерія – все працювало без упину. Це відчувалося кожної хвилини», – ділиться Крот.
Найважче на посаді командира – відповідальність за життя людей й водночас за виконання бойових завдань. Ти маєш зробити так, щоб боєць вийшов на позицію, дійшов туди, витримав певний час і повернувся назад – живий і неушкоджений.
Усе залежить від підготовки та дисципліни. Без дисципліни неможливо працювати. У кожного свій характер, і з деякими бійцями буває дуже складно. Завдання командира – знайти підхід до кожного. Командир відділення, сержант, для свого особового складу має бути всім: і батьком, і матір’ю, і братом, і сестрою. Він повинен замінити найближчих людей і стати опорою. Від цього безпосередньо залежить успішне виконання будь-якої задачі», – вважає Крот.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
