Заняття проходили у безпечній зоні. Цілими днями військовослужбовці розбирали складні випадки керування підрозділом, відпрацьовували бойові ситуації у різних типах місцевості, десантування з бронетехніки, організації засідки, штурму позицій, вправлялися у стрільбі, тактичній медицині тощо. Заняття проводили інструктори та офіцери.
“На навчально-методичнихзборахз командирами взводів ми навчали людей правильно управляти своїми підрозділами. Це й нові підходи до планування бою, і взаємодіяз відділеннями та верхніми штабами, ізв’язок, і забезпечення, і веденнярізних видів бою. Це дуже складний комплекс питань у яких командири взводів мають розбиратися”, — пояснює офіцер Східного ТУ НГУ Партизан.
Він додає, що сам характер війни наразі стрімко змінюється, зростає ситуаційна обізнаність командирів взводів на полі бою, все це вимагає від військовослужбовців постійного самовдосконалення.
Підготовка командирів взводів проходить в умовах обмеженого часового ресурсу: сьогодні більшість офіцерів саме на цих зборах — мобілізовані, і лише частина з них має профільну військову освіту.
“Серед учасників зборів дуже багато добровольців, а також дуже багато призваних за мобілізацією. Більшість з них пройшли гарячі точки на Харківщині, Луганщині та Донеччині, проявили лідерські якості, але за цей час доросли з солдатів до молодших лейтенантів”, — розповідає офіцер Східного ТУ НГУ Михайло.
“Починав з добробатів у 2015 році. Це був ДУК ПС, 5 окремий батальйон. Власне там я й став мінометником, отримав дуже великий “настріл”. Воювали під Донецьком, на Авдіївці. У лютому 2016 року призвався до військової частини ОЗСП “Азов” 3057. Звільнився у 2018. У лютому 2022 року прийшов добровольцем у нашу 3 бригаду оперативного призначення, адже на той момент вже неможливо було потрапити у Маріуполь, де був у резерві. Отже, вранці почув перші вибухи, а вже в обід був при зброї, нам видали міномети, ми почали розгортати захисні позиції. Обороняли Харків, окружну, Дергачі, Золочів, заходили в Уди, потім поїхали на Бахмут на початку цього року, — ділиться командир взводу Сергій. Щодо зборів додає — Власне Бахмутська операція показала, що до всього маєш бути готовим. Наразі мені особливо цікава саме піхотна підготовка, тут мені необхідно надолужувати певні моменти, бо я завжди був мінометником, а це робота, коли ти знаходишся за піхотою за кілометр. Ми їх прикриваємо, а вони нас”.
Маркер до 24 лютого 2022 року був суто цивільною людиною, свій перший бойовий досвід здобував на харківській окружній.
“Прийшов до військкомату 24 лютого 2022 року захищати свою країну. Відправили до військової частини 3017. Вночі видали зброю, і вже на ранок ми поїхали до району П’ятихаток зустрічати ворога. Обороняли свої позиції, відбивали напади ДРГ. Наприкінці травня мене і мого напарника навчили працювати із Javelin. Після цього, вже як протитанкісти, ми поїхали на Руську Лозову зустрічати танки. Невдовзі перемістились на Дементіївку теж працювали по танках. Далі відбивали Уди. Орки [російські окупаційні війська] тоді дуже швидко втікали. Ми пройшли через Куп’янськ, Куп’янськ Вузловий і вийшли в сторону Новоселівки Луганської області. Там дуже тяжкі бої були. І там я став сержантом та командиром відділення. Коли крайній раз були на позиції, то прийшов наказ забирати нас звідти. Та наступного ранку ми були вже у Соледарі. 24 грудня мені дали молодшого лейтенанта, і призначили командиром взводу. У Бахмуті воював десь місяць, був поранений. Наразі відновився та повернувся до свого підрозділу, — згадує командир взводу Маркер. — Звичайно, на цих зборах дуже багато інформації, і вчитись ніколи не пізно.
Барс задовго до початку російської агресії служив строковцем на Донеччині, в одному з нині окупованих міст. У лютому 2022 року він також подався на фронт.
“По мобілізації призвався в Олександрійський гарнізон. Та мені відразу стало зрозумілим, де я буду дійсно потрібним. Написав рапорт — перевівся у 15 полк. Там перевели мене в батальйон спеціального призначення “Донбас”. Відразу був снайпером третьої категорії, поміняв багато посад, дійшов до командира взводу. Перша гаряча точка моя була відразу, за три дні, і це була Попасна, потім був Харківський наступ, і кремінський ліс, Серебрянське лісництво. Зараз вже від того лісу мало що лишилося. Та все пристріляно. Дістатися з токи А до точки В і залишитися цілим дуже складно”, — признався командир взводу Барс.
Він каже, що на власні очі побачив наскільки з мирних часів змінилася роль офіцера у війську.
Серед учасників зборів були також випускники Національної академії Національної гвардії України. За час повномасштабного вторгнення росії в Україну вони також чимало побачили:
“Призвали на строкову службу до військової частини 3014 в Одесі. Вирішив статиофіцером, підписав контракт, вступив до Національної академії Національної гвардії України. Після навчання у 2021 роціпотрапив до військової частини3017 у Харкові. У 2023 році довелося виконувати завдання також у Бахмуті. Я — командир взводу забезпечення, ми возили все необхідне хлопцям на передову. Була одна ситуація, коли везли хлопцям їсти, то почався масований обстріл. Машина закипіла, нам дивом вдалося пішки вийти з-під вогню. Машину ворог знищив”, – розповів командир взводу Влад.
На момент розмови він встиг відвідати лекцію, заняття з вогневої підготовки та йшов на навчальні точки з різними видами озброєння, зокрема й іноземного виробництва. Він вважає, що такі збори не лише є доброю нагодою підтягнути знання, але й обмінятися досвідом, побачити як працюють офіцери інших підрозділів.
Гвардійці військових частин Східного оперативно-територіального об’єднання є питомою складовою Сил Оборони України. Вони нищать російських загарбників на східних та південних рубежах й відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель. Всі, хто бажає битися за власну землю, може приєднуватися до них.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
