Піхота, міномети, дрони, мотоцикли – все йшло на штурм. Але нацгвардійці вистояли. Їжу скидали дронами. Зв’язок із рідними – раз на тиждень, кілька секунд голосу через рацію. Для буковинця Максима Бомка це був перший бій і запам’ятався він назавжди.

«Вони кричать завжди, що «сваї». Бо їх обманюють. Йдуть собі спокійно, ніби в центрі міста. Водночас деякі розуміють, що йдуть на штурм», – згадує Максим перші підходи ворога до посадки. Згодом ситуація загострилася.

«Автомат був червоний. Адреналін просто зашкалював, бо хочеш вижити. Відбиватись було дуже важко, бо позиція була з малою оглядовістю, тому наші дрони допомагали. Ми вже знали, де вони, з якої сторони йдуть», – доповнюють його побратими Владислав та Микола.

Гвардійці вистояли. Отримали поранення, але ще близько трьох тижнів захищали позицію. Процес евакуації також був непростим. Втім бійців змогли вивезти з поля бою і надати медичну допомогу.

Спогади трьох побратимів про оборону Покровська дивіться у сюжеті телеканалу Суспільне. Чернівці.