Авдіївка. Це містечко знаходиться за 20 кілометрів до місць прийняття рішень окупантів у Донецьку.

Транспортом 15 хвилин. Сама ж Авдіївка упродовж перших 8 років була осередком українських сил, та час від часу зазнавала обстрілів. Однак, з початком повномасштабного вторгнення місто нещадно бомблять, не дивлячись на те, що у місті й досі знаходиться понад 3000 місцевих.

Ворог намагається зробити місто полігоном для бою, на заваді цьому високі будівлі, яких щодня у місті стає все менше.

Цей напрямок знаходиться під контролем Сил оборони України, у склад яких залучено спецпідрозділ Нацгвардії «Омега». Воїни «Омеги» кажуть, що звикли до заяв ворога, буцімто місто майже захоплено у на півкільце і українським силам не вдасться прорвати їхню лінію оборони.

До повномасштабного вторгнення тут базувалися війська України, це була найближча точка до Донецька. А сьогодні – це один із найважчих відрізків фронтів, бо ворог на цьому напрямку окопувався та готувався 9 років. Тому зараз українські військові розуміють, що тримати лінію та ще й вибивати тут ворога треба не силою, а хитрістю та винахідливістю.

Сьогодні ворог все ж намагається просуватися в сторону міста, але ближче ніж на 6 кілометрів противник своєю технікою не підходить. Зараз окупанти намагаються наступати лише піхотою, яку наші розвідники бачать і оперативно їх знищують. Як результат: доходять до наших позицій декілька окупантів з піднятими руками.

Противник, який не здався і намагався штурмувати наші позиції, відрізаний від своїх логістичних вузлів, і ми спостерігаємо як вони на підходах окопуються і вилазять два рази на добу, щоб попити води з калюжі.

Окупанти не можуть себе безпечно почуватися на даному відрізку. Війна – поціновувач прогресу. Якщо ми не можемо переважити противника кількісно, ми їх обганяємо технологіями. 

Пресслужба НГУ