Взимку двадцять п’ятого року, ворог постійно штурмував позиції намагаючись намацати слабкі ланки оборони українських захисників. Нацгвардійці відбивали чергові атаки та не давали противнику шансів. Серед них був боєць Владислав на псевдо Прайс. Він очолював групу оборонців однієї з позицій на Покровському напрямку. Попри отримане поранення та контузію, не міг дозволити собі проявити слабкість, адже відповідав за життя підлеглих і мав головну мету – повернути всіх живими.
Владислав – доброволець, який приєднався до волинського підрозділу Національної гвардії у 2023 році. Раніше працював за кордоном. Але прикладом для нього став дядько, який пішов добровольцем у лютому 2022 року й загинув, захищаючи рідну землю.
Противник постійно намагався закріпитися поряд наших позицій. Ми не давали йому часу і можливості зафіксуватися. Страх – це нормально. Бояться всі. Але я переймався особовим складом, за який відповідав. Мав зобов’язання повернути всіх живими та неушкодженими», – розповідає гвардієць.
Під час однієї з навал противник підійшов дуже близько на відстань п’яти-десяти метрів.
Я дивився ворогу прямо в очі. Я відчув: або він, або я. Ми прийняли бій і вийшли переможцями», – пригадує Прайс.
Після численних штурмів бійці радіють, коли вдається трохи перепочити й підготуватися до наступного завдання.
Для мене війна – це, як робота. Всі живі й слава Богу. Виконав успішно завдання і пішов відпочивати», – каже Владислав.
Гвардієць продовжує службу і готується до нових викликів. Каже, що зараз Україні дуже потрібні патріотичні та вмотивовані бійці. У цивільному житті чоловік себе поки не бачить. Каже, що росіянам не вірить, і хоче готувати захисників до наступної зустрічі з ворогом.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
