Шлях Олександра почався у лавах Збройних Сил України в березні 2022 року; перший бойовий досвід був складним і багатогранним. Спершу він служив розвідником у 58-му батальйоні, воював у Бахмуті, а згодом — у складі 23-ї бригади на Запорізькому напрямку: у Приютному та на Оріхівському напрямку. Саме там він уперше опанував роботу з безпілотниками, що стало важливим моментом у його військовій кар’єрі.
«Безпілотники змінили усе. Перший час я працював на «Кажанах», тепер — на ФПВ. Це не просто техніка — це очі та руки наших бригад на полі бою. Ми бачимо ворога першими і можемо діяти так, щоб зберегти життя наших хлопців», — розповідає Олександр.
Його шлях — приклад воїна, який завжди шукав, де буде найбільш потрібним для перемоги.
«Я завжди прагнув бути там, де можу принести найбільшу користь», — згадує він. — «За висновком ВЛК мене визначили як обмежено придатного через контузії, отримані на бойових. До того ж з дитинства я погано чув на одне вухо, а після контузій слух на тому вусі взагалі пропав. Попри це, я не хотів залишатися осторонь і продовжив службу у тилу. Але думки про бойову службу не покидали мене».
У 2024 році він знову перевівся до бойового підрозділу — у Національну гвардію України, до 31-ї бригади, до підрозділу БПЛА.
«У 31-ій бригаді мені дійсно подобається. Я одразу був готовий їхати на бойові», — ділиться Олександр. — «Перший виїзд тоді був на «мавіках», зараз працюю вже на ФПВ. Кожен виліт — це стратегія та відповідальність, бо від наших дій залежить безпека побратимів».
Свій перший виїзд у складі розвідувально-бойової групи він здійснив 21 квітня 2025 року, другий — 26 липня того ж року. «Тоді в складі нашої групи було троє пілотів: я та ще двоє з криворізької бригади. Поранень, дякувати Богу, не було, хоча були контузії», — згадує він.
Разом із побратимами Олександру вдалося знищити чимало ворожої техніки: БМП, автомобілі. «Кожна спалена машина — це врятовані життя наших хлопців, і кожна знищена ціль полегшує роботу штурмових та артилерійських підрозділів. Дрони дозволяють нам контролювати ситуацію і завдавати ворогу ударів точково, не наражаючи наших людей на зайву небезпеку», — пояснює боєць.
На фронті, під час бойових виїздів, він працює на адреналіні, де важливі чіткі, вивірені дії, а не роздуми.
«Мене не хотіли відпускати з тилу, але я знав: моє місце там, де триває боротьба. Я прийшов сюди свідомо і готовий продовжувати свою роботу».
Шлях Олександра — приклад стійкості та рішучості. Від розвідника до оператора дронів, від Бахмута до Запоріжжя й далі — він доводить: справжній боєць завжди знайде спосіб принести користь своїй державі.
Група комунікації Центрального ТУ НГУ
